Суспільство

Закріпачене місто

Наступні слова вуйка приголомшили мене:
— Ти пам’ятаєш, як в Америці підірвали хмарочоси? Не почути про це тоді було неможливо: новину передавали скрізь, про неї говорили всі туристи, які приходили на Перевал. Так от, я зараз не пригадаю, як то було, скільки людей загинуло, Царство їм небесне, але що мене вразило, то це повідомлення про те, як наступні кілька днів поводили себе мешканці Нью-Йорка.

Розказували, що такого настрою в місті ніколи не було, люди ніби вийшли з омани: вони нікуди не поспішали, ніхто не переймався, що запізниться на роботу, або не підпише якийсь документ. Вони допомагали один одному, піклувались про постраждалих, проводжали загиблих, щиро співчували родинам, які втратили рідних, і, нарешті, позбирались у родинному колі самі.

Це була не просто біда, що об’єднує. Люди вийшли з омани буденної доцільності і нарешті стали знову самими собою – Людьми.

Я це часто спостерігаю тут, на Перевалі, адже більшість туристів саме і йдуть в гори, щоб полишити хоч на кілька днів ярмо буденщини, так званий порядок, який впроваджений, і, насправді, абсолютно чужий людині. Тут вони щиро дбають один про одного, без жодної доцільності, яка закріпачила місто.

От скажи мені – як те, що ви робите щодня, може бути пов’язане зі склянкою води і куснем хліба. Чоловік у Києві зранку встає, йде до метро, під землею на визначеній станції пересідає, далі виходить нагору і в якомусь приміщенні перекладає папери. А, якщо, борони Боже, він пересяде не на тій станції, то не отримає ні води, ні хліба. То чим ви відрізняєтесь від мавпи, яка отримує банан, якщо натисне червону кнопку, і не отримує його, якщо натисне кнопку чорну? Іноді мені здається, що не мавпа йде до людини, а людина, з вашою доцільністю, йде до мавпи.

Відчувалось: те, про що говорив Дезийдерій Васильович, його щиро турбує. І на підтвердження моїх здогадів вуйко Дезьо гірко додав:
— Ви живете в полоні збоченої доцільності, яку вже не можете ні пояснити, ні осягнути. Це і визначає майбутній занепад, тому що чорним апофеозом такої доцільності є війни та тероризм. Бо в цій доцільності нехтується цінність самої людини. Ви доцільність поставили перед Істиною.

Валентин Ткач

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.