На дворі — вівторок, а на серці — вечір п’ятниці. Фактично йшов Проспектом, але в душі — я завжди на вулиці Кобилянської. На крайній випадок — на куті вулиць Нахалат Біньямін та Рамбам в Тель-Авіві. Я стою там і когось чекаю… Пахне квітами, сонцем і мигдалем.
А на Проспекті в Чернівцях натомість завжди один і той самий запах — повсякденності. І ти тонеш у рутині. Ні, там тепер непогано, але не моє, хоча свого часу провів там чимало милих годин.
Тоді, коли там були інші запахи — бензину А-76, смажених соняшникових зернят і будівельних калюж на місці теперішнього «Майдану».
Повернувся додому, ліг на диван, вилупився на стелю і сказав собі: «Я так більше не можу!» Полежав півгодини, відчув запах перемоги, встав і знову пішов «могти».
Володимир Килинич
