Вони граційні, як досвідчені левиці. Їдять модні сніданки із гарячими тостами та засмаженими на грілі овочами. Вони під’їздять до кав’ярень на нових лексусах із м’якими іграшками в салоні… Вони спілкуються через відезв’язок, і головним чином російською або дуже вишуканою українською із нарочитим використанням цементуючих слів — «тіпа», «реально» та «круто».
У них видно пупок з-під блузона навіть взимку. Вони носять модні пуховички по самі ці пупки. Вони міняють одяг шість разів на день.
Люблять філософствувати, але приховують улюблений вислів: «Життя — це кружка чаю. Чому? Не знаю, я не філософ».
В одну таку я ледь не закохався. Але вона почала говорити… І на мене, ніби щось найшло, захотілося розбити чашку об підлогу, підійти ближче і спитати: «Пані! З вашим декольте ви не боїтеся застудити своє добре імʼя?»
Володимир Килинич
