В 1928 році поет Володимир Маяковський приїхав до Харкова на відкриття першого українського хмарочоса — Держпрому. Під час радушного і щирого ознайомлення з містом популярний тоді поет дико набухався, і в помрачьонному сознанії бродив вулицями, намагаючись одуплитися, де ж його готель…
При цьому Маяковський, за його ж власними спогадами, іспитал страшний когнітивний дисонанс, коли на його великокацапську говірку мєсні аборигени реагували відверто негативно і практично одностайно.
Коли Маяковський трохи витверезів, він з тих суперечливих вражень написав був вірш:
Однажды, забросив в гостиницу хлам,
забыл, где я ночую.
Я адрес по русски спросил у хохла.
Хохол отвечал: — Не чую!
Вірш мав продовження, яке однак до друку не потрапило. Бо Маяковському, за спогадами друзів, тоді крєпко навішали за його мерзенний язик. Навішали так жорстко, що виступити на відкритті Держпрому йому не судилося, надто печальний і подряпаний мав фейс…
А ви кажете Харків — руській горад…
Борис Тюрін
