Напевно, вони родичі — Анатолій Кульгейко і Вікторія Кульгейко. Остання більш відома як Спартц (за чоловіком- американцем). Він — голова Ріпкинського товариства мисливців і рибалок, вона — член Палати представників Конгресу США від штату Індіана. Але її батько — Кульгейко, також, як і Анатолій Кульгейко — із Ріпкинщини. На жаль — покійний.
Та різниця між Анатолієм і Вікторією Кульгейко грандіозна. Анатолій Кульгейко загинув під час російської окупації — до нього прийшли москалі і стали вимагати списки членів товариства, очевидно, щоб відібрати зброю. Анатолій Кульгейко підірвав себе і їх гранатою, забравши на той світ двох окупантів.
Поховали героя у рідних Голубичах.
Вікторія ж Кульгейко, схоже, тільки в снах пригадує себе як Кульгейко — вона назавжди Спартц. Конгресвумен. Успішна бізнес-леді. Зразок жіночої пробивної натури. Перемогла раз на виборах — переможе і вдруге, бо спазматично доводить своїм виборцям: я — американка, не українка!
Ось і в доленосному голосуванні в Палаті представників щодо допомоги Україні поводила себе навіжено, як наша колись Дубінская (відома як Вітренко — уміють жінки ховатися за чоловіковими прізвищами!).
Я почитав про штат Індіана — там є таки українська громада, хоч і невелика. Але більший вплив мають іспаномовні люди і, звісно, її виборців хвилюють ціни на кукурудзу та чорну металургію, аніж якась далека Україна.
Що ж до неї самої, то вона вивезла в США і матір, і сестру, яка вже двох дітей народила. Американок, не українок. Чернігівка, що родом з Носівки, вона вчилася у 13 школі і в 15 ліцеї, а квартира її матері і зараз, здається, стоїть порожньою в будинку неподалік готелю “Градецький”.
Я спокійно ставлюся до подібних жінок, які поїхали за кращим, ситим життям у чужі краї. Шкодую, звісно, що стають вони продуцентками інших націй, але далекий від вимог до них аби дбали про Україну. Хоча щиро радію, коли ДЕЯКІ з них лишаються українками і щось роблять для залишеної ними України. Та – не більше.
Тому звинувачення у зраді Вікторії Спартц наївні. Вона прийняла присягу громадянки США і все – стала відрізаною скибкою. А знаєте як починається присяга громадянина США? “Цим заявляю, що я цілком і повністю відмовляюсь від будь-якої вірності іноземному правителю, державі чи суверенітету, підданим чи громадянином якого до цього часу я був; що буду 
підтримувати і захищати інтереси США…”.
То що ж ви хочете від громадянки США Вікторії Спартц, колишньої Кульгейко? Вона — заприсяжена.
Тож героєм для мене є Анатолій Кульгейко. А Вікторія? Що ж, удачі їй під смугастим прапором замість нашого синьо- жовтого! От тільки падлючити країні, яку ти покинула, ніяка присяга не зобов’язує… Якщо, звісно, нема присяги від Москви, куди юна Кульгейко не раз їздила і де в поїзді зустріла свого майбутнього чоловіка Джеймса Спартца, якому услугувала перекладом у вагоні-ресторані…
Василь Чепурний
