Напевно, вони родичі — Анатолій Кульгейко і Вікторія Кульгейко. Остання більш відома як Спартц (за чоловіком- американцем). Він — голова Ріпкинського товариства мисливців і рибалок, вона — член Палати представників Конгресу США від штату Індіана. Але її батько — Кульгейко, також, як і Анатолій Кульгейко — із Ріпкинщини. На жаль — покійний.
Це — нестандартний текст гіркого прощання із Степаном Колесником – моїм старшим побратимом за духом і працею, за «групою крові» (вислів Анатолія Москаленка) і за давньою дружбою в житті і професії. Його могла б оприлюднити низка засобів масової інформації – друкованих чи мережевих. Однак із жалем доводиться констатувати, що така тема і такий підхід до її висвітлення потрапляє натепер, на думку більшості новочасних засновників чи редакторів ЗМІ в розряд «не формату» і тому залишається переважно на рясних фейсбучних сторінках небайдужих.
Помер Степан Павлович Колесник. Мій університетський викладач і видатний український журналіст. На 93-у році життя. Його переслідували за публікації на рівні політбюро ЦК Компартії. Лауреат Шевченківської премії за книгу “Обкрадені села”. До січня 2013 року працював кореспондентом газети “Сільські вісті”.
