Коли дали громадянство Саакашвілі, я була категорично «проти». Найперше, через зневагу до інституту громадянства. Ви пам’ятаєте, як це робилося?! І тепер, хоч і потрібно знати — хто був ініціатором запрошення «етнічної бригади»? — відповідальність за рукотворний хаос має нести Президент.
Запросили на семінар «Что думает избиратель на самом деле?»… І проводить його якийсь тіхнолог із Флоріди на ім’я Джон… Ото він, бля, точно зна, що наш ізбірітєль думає «на самом дєлє»… З усіх українських округів воно було тільки в сауні, але досконально розібралося в менталітеті електорату з Решетилівки і Буратина, і буде тепер вчить…
Лише старі фото та ще пам’ять бережуть те, що вже давно минуло…
І як ми тоді довбалися з тими механічними друкарськими машинками та дисковими телефонами…
А нічого іншого навіть не додумували…
Тільки у фантастів читали, що щось колись буде не так…
Д-р Олег Соловей у соціальній мережі зауважив, що українському літераторові Олесеві Ульяненку в Хоролі (там народився письменник), на фасаді центральної районної книгозбірні, покладено нарешті меморіяльну дошку. Принагідно і мені згадалося.
Терентій Пархоменко — відомий український кобзар — на початку минулого століття саме чернігівську кобзарську школу поставив на високий, професійний рівень.
Постать цього кобзаря добре відома. Його репертуар записували провідні вчені того часу. Народився 1872 року у селі Волосківцях на Чернігівщині. Там і похований у 1911-му. До десяти років був зрячим. Цей кобзар бачив Сонце. А потім так грав на кобзі, що здавалось, і не переставав його, Сонце, бачити…
