Провідувала якось знайому в лікарні.
Коридором попри нас хвацько походжав дідусь віком 80+. Потім наважився і рішуче так, зненацька до мене польською: «Dobry wieczór panenko».
Колись у Вінниці в медінституті вчився Вова. Маленьке таке, невзрачне, ну, миша-мишею. А потім, вже як в старші курси вибився, то раптом почали всі помічати, що до нього неабияку цікавість проявля протилежна стать.