Суспільство

Про любов

Провідувала якось знайому в лікарні.
Коридором попри нас хвацько походжав дідусь віком 80+. Потім наважився і рішуче так, зненацька до мене польською: «Dobry wieczór panenko».

А я кажу, що «Pprzepraszam pane, nie rozumiem polskiego».
Провідувана бабуся роззявила рота.

А пан сів поруч з нами і розказав багато цікавого.
Він мене спочатку прийняв за польку. (І це вже не перший випадок у моєму довгому житті). Хоча польської не знаю. Але пан той піввіку тому служив воякою у Львові і квартирував у помешканні дуже колоритного подружжя.

Подружжя було нівроку.
ВІН — чубатий красень-українець, кремезний, гоноровий, чорнявий, палкий, працьовитий до нестями. ВОНА — польської крові. Шляхтянка. Висока білявка. Струнка. Гоноровіша за нього. Горда. З бісиками в сірих очах, які ставали мало не чорними під час постійних сварок з чоловіком. І зміїним жалом у роті замість язика.

ВІН добивався ЇЇ несамовито. Десять років. Не х’тіла — парубок був не до шмиги. То й що, що гарний?! Але — роду ж небагатого, не знатного.

Через десять років облоги вежа впала!
Пішла панєнка заміж, бо роки минали, шляхта чомусь не сваталась, а батьки померли.

Тож коли подружжя взяло квартиранта — молодого офіцера — то вже жило десяток років у шлюбі.

— Боже! Як вони сварились! Як сварились! — дідусь аж очі закотив, пригадуючи. — То була неймовірна вистава! Фейєрверк! Дійство на годину, не менше! Разів зо три на тиждень. Так палко жили!

ВОНА лаялася винятково польською, тож квартирант спочатку вивчив польську лайку. Чоловік басовито відповідав дружині рідною, українською. Не мовчав, але й руки не здіймав на кохану. То була лише гра слів. Суцільна експресія. А що голоси були гарні в обох — лемент щоразу стояв пристойний.

Чоловік через годину, зазвичай, грюкав дверима (вважаючи, що його — зверху!) і йшов геть.

Так квартирант і навчився польської — за два роки вивчив досконало.

Зате ввечері і вночі там було завжди тихо й погідно — добра вечеря, накритий дбайливо й вишукано стіл, смачні страви, ошатне, чисте й осяйне все довкола. Вечорами в тій оселі панувала Любов!

Інесса Фтомова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *