Я донедавна запевнявв, що Зеленському не можна йти на дебати — адже доведеться озвучити свою позицію. Сьогодні ми не знаємо, він правий чи лівий, проєвропейський чи проросійський, не знаємо відповіді на десятки ключових запитань, які можуть відвернути від нього частину його строкатого електорату.
Нині часто лунає думка, ніби з-поміж прибічників Зеленського є велика група «розчарованих» громадян, котрі боролись за свободу, сподіваючись, що з нею прийде справедливість і рівність…
Я можу скільки завгодно пояснювати моїй киці Зосі, що немає сенсу загрібати гі*но в лотку. Що для того, аби наступного разу там було чисто, треба взяти совочок і викинути то всьо геть…
25 років титульні (чи то махрові) українські інтелектуали шаманили на кістках Джойса і Кафки, викликаючи привида Постмодерну. Аби той допоміг їм побороти Село Галіме Бурячкове.
Чи існував Париж без Нотр-Дам? Звісно, існував. Коли Анна Київська була королевою Франції, Нотр-Дам-де-Парі ще не було. Так само як і Київ існував колись без Софії Київської. Але в нашій культурній матриці Собор — вічне серце Парижа, його Нерушима стіна.
