Всі родичі Левка Лук’яненка були жертвами його вибору. Звісно, винна у цьому мстива комуністична система, та все ж саме його вибір спровокував митарства для всієї його рідні.
«[…] Холодний — то, випадає нарешті нагода і необхідність сказати, постать абсолютно унікальна: він не тратив жодних зусиль (крім зусиль суто творчих) на доведення того, що було ним» (с.14);
Чомусь знову актуалізувалася тема стукачів-кадеб’ятників. Для одного Бурсака всі, хто не «сидів» — стукачі. Про це він періодично нагадує на своїй (і не тільки) сторінці в соціальній мережі.
Якось з ним у мене особисто не складалося — у школі, звісно, казка про Фарбованого Лиса була знаменитою, а дорослим часто повторював з «Грицевої шкільної науки»: «Бачиш, Грицю, оту хату? То школа…»