До 13.00 я вшпарив 16 тисяч знаків нового роману, а потім згадав: а обід ще не готовий! І поліз в яйця. Точніше у відерко з яйцями, яке нам передали з села. І виявив кілька побитих. Що з ними робити? Я не придумав нічого дотепнішого, як спекти паску. Але пекти паску за 2 тижні до Великодня якось не альо.
В безмежному морі інтернету вичитав, що у світі подекуди вже заходилися палити ретранслятори мобільного зв’язку через… ніби то поширення ними коронавірусу. Це спонукає по-новому переосмислити теорію, за якою плоди просвітництва не повинні «бігти» попереду самого просвітництва.
Ще на початку березня відбулась презентація збірника політичних епіграм та інших приколів «Янелох» Юрія Луканова. Не важко здогадатись хто є «центровим» в цих поетичних шкіцах. Позаяк нині всі книжкові крамниці на «припоні», «захалявна» книжечка розповсюджується виключно через мережу інтернет.
А весна за вікном – ну, вже просто безсовісна. Світ перетворився на елітний нічний (і денний) клуб, куди пускають всіх, окрім нас. Ось пролетіла зграйка горобців, малих мажорів. «Золота» молодь. Ось діловито на «бриючому» польоті сновигає респектабельний джміль, пузатий і золотий. Жовті лимонниці розліталися навколо бару, посьорбуючи мартіні…
А ось що в мене є! Ножичок! Трогатєльний такий радянський ювілейний ножичок. Дістався мені від літньої жінки. Казала, чоловік купив його, коли оте 50-лєтіє Октября було, награвся у перший рік, і відтоді ножичок блука без толку по кутках у хаті.
