Був час, коли я теж плакав, слухаючи пісню «Дєнь побьєди», а ще обожнював творчість Булгакова, вивчав праці Гумільова та філософа Бєрдяєва, вчив вірші Йосипа Бродського, цитував «Брільянтовую руку», захоплювався піснями Висоцького, театральною грою Смоктуновського, Табакова, чи ранніми фільмами Микити Міхалкова, маючи усі перспективи стати класичним адептом «русскаго міра» в Україні.
Дорогі браття і сестри во Христі та у Фейсбуці! Прошу всіх, хто любить місто Львів розпочати цей ранок зі щирої молитви за стан психічного здоров’я тутешнього міського голови Андрія Садового. Я не спеціаліст в царині мізків, але, виглядає, що львівський мер на грунті втрати рейтингу остаточно *обнулися…
Слухаючи сьогодні Євангеліє (ще не в храмі, на жаль), слухаємо розповідь про самарянку, яку зустрів Ісус дорою з Єрусалиму, і маємо бачити і розуміти написане. Перше питання – куди йшов Ісус з Єрусалиму? Та ж додому, в Галілею. А що таке Галілея? Це частина Ізраїльського царства, завойована Юдеєю за 140 років до народження Ісуса Христа.
