Дощисько нині чи то втомився, чи сам собою впився — шерехкає і шереху свого пудиться. Сійне-бризне і тут-таки присяде, торочки підібравши. Ступить, крапне по листячку і безсило ковзь у перемоклу глицю. Вже й комарі його через крильця валяють, а птаство — те оверто з нього дражниться. Як село з поторочі.
Смак кави перемагає страх смерті… Над Хрещатиком кошлатяться грозові хмари. Людей небагато, але їхні обличчя радісні. Перші дні, коли запрацював міський транспорт і відчинилися двері кав’ярень.
Люди, зупиніться на хвильку! Помер український поет, журналіст, перекладач, український націоналіст (він себе так і називав), дисидент Мойсей Фішбейн… Царство тобі небесне, братику! Bідлетів і ти у вирій… Лети! Ми ще ж зустрінемось…
