Одеса. Маршрутка. Встаю. Просуваюся до виходу. Чую радіо: «…на Донбасі незаконні збройні формування продовжують обстрілювати українські позиції. За добу було здійснено…».
— Мам, а кто ето «обстріліваєт», какіє «формИровавання»? — питає маму хлопчик віком 5+.
У селі Сохачі Коропського району на Чернігівщині мешкає Федір Федорович Качура, який плете…. личаки. «І що, є замовлення на цю давню взуванку?» – дивуюся. «А як на базарі буваю, то чоловік двоє-троє і замовлять», — розказує чоловік.
Тіло одного нашого воїна, убитого під Зайцевим, забрали солдати-шакали Путіна, тіло забитого медика і один наш поранений ще й досі на полі бою. Тільки уявіть собі, що переживає поранений! Представники ОБСЄ ведуть перемовини з цими нелюдами, яких ми хочемо повернути в Україну.
В лісах під Ніжином на Чернігівщині пластуни розбили навчальний табір. А по суті, дітлахи вчились існувати в середовищі, далекому від смартфонів, кафешок і телевізорів, в тій реальності, де якщо ти не володієш певними знаннями та навичками, матимеш складнощі. І долю твого існування сили природи поставлять під питання.
