У мене на кухні відбувся теракт. Страшний вибух. Постраждалих нема. Терористом виявився я. Бабахнуло так, що я злетів з третього поверху, ледь не перилами. А кухня — геть залита вишнівкою. Довелося все взяти під особистий контроль. Тобто надихнути кохану помити паркет… Вчора я зцідив вишнівку до пляшки з-під віскі на закрутку. Бо перед тим з іншої пляшки корок вже вистрілив і забив на льоту мушку дрозофілу. Нє, думаю, на закрутку буде надійніше…
Пишуть багато про те, як Зеленський із Єрмаком роззброюють українську армію задля піару. Одначе це роззброєння є по суті відповіддю на суспільний запит. Який він?
Найгірше в тому б*ядському розлученні те, що твоя дитина перестає бути з тобою безперервно, і періодично зникає із твого простору на якийсь, хай навіть нетривалий, час. Ламаються всі напрацьовані ритуали і механізми побудови днів. Життя починає нагадувати роботу старого радянського телевізора «Берьозка», який показує, а потім раптом – ш-ш-ш-ш-ш. І сірий екран. І білий шум…
У 80-х я навчалась в Донецькому університеті. Після 1 курсу ми поїхали в села Донеччини збирати фольклор. В села, зрозуміло, тому, що саме там живе корінне населення Донеччини. І перше, що ми почули — люди розмовляли і співали виключно українською. А ми ж – російське відділення! Нам потрібні тільки російські «одиниці» фольклору! А взяти їх ніде!
