Прощаюся з рідним двором, хатою, садом, що у селі Піски, на Сумщині. Бачу останній раз. Нині грудень 2020 року, сусіди пишуть, що все вже попиляли, хату розібрали. Я плачу за минулим. За рідною домівкою, за осокорами у метр завтовшки, за чудовим садом, за тим, що мене лікувало в усі часи. За татом і мамою, які наповнювали собою цей життєвий простір. За сусідами, хати яких давно розібрані.
Володимир Ар’єв насправді дуже вдало написав до цієї світлини: «Раздать всєм по 8 тисяч! А хто не буде брать? Пустітє газ!». Українські політики, які, за їхніми переконаннями, є україноцентричними і представляють україноцентричну силу, доволі часто позиціонують себе як… приколісти.
Мій стародавній друг Федорцьо ще той мудрій. Коли він працював водієм на Мукачівському винзаводі, раз у місяць їх збирали на політзаняття. Була й лекція з атеїзму.
– Все зрозуміло? – запитав наприкінці лектор із райкому партії. – Може, в когось є запитання?
