На Чернігівщині понад сотня кандидатів історичних наук, але… і досі не захищено жодної (!) дисертації про партизанський рух на Чернігівщині в 1941-1943 рр. Написати її, здається, не така вже й складність — безліч матеріалів, документів у місцевих архівах! Однак… маємо те, що маємо. Ця тема для ґрунтовного наукового осмислення ще чекає на свого ретельного дослідника.
Це вічне питання. І стосується воно не лише вакцинації, а й, скажімо, лікування. Кожні ліки мають побічні ефекти і негативні наслідки. Їх прийом – це результат вибору на основі зваженого аналізу балансу шкоди/вигоди. Будь-який прийом ліків можна вважати, як відкладену на майбутнє хворобу. Причому, не виключено, що вживані колись ліки наступного разу будуть вже менш, або й зовсім не дієві.
Гортаю оце новітню історію міст півдня України. І серце холоне… Що декомунізація наробила! Якщо раніше обов’язково була вулиця Лєніна-Кірова, то тепер куди не кинь оком – як не вулиця Затишна, то Квітуча, Баштанна. Бував я в містечку Ногайськ у Приазов’ї (тепер Приморськ), то там тепер – і Вербова, і Яблунева, і Абрикосова, і Малинова вулиці!
Поет-пісняр Анатолій Драгомирецький (18. 03. 1941, м. Львів — 28. 04. 2011, м. Київ): «Лише восьмий варіант «Очей волошкових» став піснею, всі попередні вірші буковинський композитор Степан Сабадаш забракував». Перший успіх і першу славу поета–пісняра він заслужено отримав у 24 роки, написавши вірш до шлягера «Очі волошкові» (музика Степана Сабадаша).
