Уявімо, помер (або трагічно загинув) Путін… Розвалилася Росія. Даруйте, а Вкраїні від того стане легше? Гай-гай, видається мені, що ненці і її пуцьвірінкам буде ще гірше, ніж є. Звісно, тут укотре мене запишуть до трубадурів кремля, проте мені осьде геть не колише, позаяк уже не рік «перу» брудні шкури й душі заповзятливих козаків.
Баба Галька Приймачка доводилася нам якоюсь далекою родичкою – чи то троюрідна дідова сестра, чи дружина прабабиного племінника… Спитайте мене оце, навіщо я пишу про неї, – то навряд чи знайду відповідь. Хіба скажу про те, що життя часом минає набагато швидше, аніж здавалося колись. Хіба скажу, що навіть пам’ять наша здатна минати – вона вицвітає, як осінній цвіт, у неї заходить невблаганна земля.
Довбанка — особливий човник, пирога предків наших. Споконвіку їм служила. Тепер не знайдеш у селі вже тих майстрів,аби довбанку вимайстрували. Що цікаво, немає в ній перекладини-лави, а лише такий дивний стільчик, що крутиться всюдибіч, коли сидиш, аби керувати, щоб човник не перекинувся.
