На ту пору місто вже носило назву Кропивницький. Можна пригадати й описати усю історію перейменування. І в Панченка вона була непростою. Бо на перших порах він теж ратував за повернення «історичної назви». Було це на початку 90-их. Але пізніше переосмислив, в кількох листах є його думки (про Інгульськ, Кропивницький, Золотопілля). Він уже пішов на пенсію, відмовившись очолювати університет КМА, ще трохи читав лекції чи брав участь у наукових конференціях то в Києві, то у Львові, то в Одесі, то в Івано-Франківську, то в Кам’янці-Подільському (називаю лиш ті міста, з яких я отримував його листи)… І, звичайно, у Кропивницькому.
Електрик зі сродною душею (ч.2)
