Україна має виграти цю війну, а агресія президента Росії Володимира Путіна обернеться стратегічним провалом. Про це президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила на спеціальному засіданні Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Президент Єврокомісії зауважила, що йдеться не лише про «виживання» України. «Це навіть не питання європейської безпеки. Мова про світопорядок загалом. Ось чому протидія російській агресії — обовязок усієї світової спільноти».
Daily Archives: 24 Травня, 2022
Спершу гроші, а тоді мораль…
Лавров звинуватив Захід в історичному невігластві, в тому, що Захід не знає Росії, не розуміє, що Росія ніколи не здається і ніколи не капітулює. Фактично ці слова Лаврова стали відповіддю на рішення про воєнну допомогу для України від 20 країн, котре було ухвалено у Рамштайні. Нині багато говорять про символізм росіян, але Захід теж любить символізм. Рішення про солідарну західну допомогу Україні ухвалено в німецькому місті, яке після 2 світової війни стало головною базою ПС США в Європі, а в майбутньому буде центром протиракетної оборони НАТО.
Медведчук і легковіри
Всьо, я розібрався нарешті! Віктор Медведчук цілий місяць ховався не від СБУ, а від Петра Порошенка, бо… збирався його здати і боявся помсти. Чи хтось зауважив, коли Оксана Марченко, як та Ярославна ридала-квилила і зверталася до всього світу, щоб відпустили її бідного супружника, то просила всіх, тільки не Порошенка…
Про війну і світовий олігархічний устрій
Світ переповнений брехнею й правдою, безвихіддю й надіями, цинізмом і благородством. У пеклі війни, смертей і страху ніхто й не намагається порахувати чого більше. Вистачає всього. І вже зовсім не дивуєшся, що так багато зла, яке щомиті викидається, мов вулканічна лава, з нетрів кацапстану. Огидні й брутально «зверхні» словеса путлєрів, лаврових, мєдвєдєвих, рагозіних… постійно на шпальтах зарубіжних видань та інформаційних агентств. Якось звично й прогнозовано отримувати регулярні підлоти від чорноротих моzковитів.
«Богатирі» воліють самознищитись
Я хочу, щоб вони страждали
Вчора, здається, вперше за три дні я знову почув сирену повітряної тривоги. Це сталося в парку, біля озера, де гуляло багацько людей — з кавою і морозивом. Мерзенний звук особливо не змінив поведінку перехожих — хіба всі синхронно матюкнулися і пішли ближче до лісу. І тут повз промайнули двоє: молодий хлопець з тату на шиї і дівчина, що міцно притискала до себе поснуле немовля. Вона пригортала його так сильно, наче хотіла розчинити його в собі. Аби ця мала миша не чула ревіння сирени, сховалася в утробі і була там до мирних часів.