Звісно, я великий мрійник. Те, що понаписував пером, уже не виволочиш і волом! Роками плаваю в хмарах, не тримаючись тверджі… Я – арієць. За кожне своє оприлюднене словечко відповідаю. Я… я… я… Та що ж закопилюю губу свою! Ага… Дочекався: мій зять і син нині б’ють кацапа по морді. Пригадую, хтозна коли приїхавши до Кийова на навчання до Шевченкового універу, на журфаку в тридцять другій авдиторії при всьому курсі один з викладачів [до слова – когут-селючок], узнавши звідки я родом, тицькав у мій бік привселюдно:
– Тільки там, у них, у горах, ще витанцьовують і співають. Незабаром настане естрадна радянська «общность».
Слава арійській Україні!
