Читаючи збірку малої прози Валентини Мастєрової «На тому боці», що побачила світ у видавництві «Клуб сімейного дозвілля», збірку про давнє і сьогочасне українське село, мимоволі пригадуєш рядки незабутнього Бориса Грінченка:
В Чернігові назріла необхідність перейменувати обласну наукову бібліотеку, змінити ім’я російського письменника Короленка на інше — українське, яке заслуговувало би такого пошанування. Давно ведуться дискусії серед громадськості. І це необхідно було зробити давно! Проте, через розбіжності думок щодо кандидатури, добра справа загальмувалася. Однак сьогодні, коли йде війна, це питання стало ще більш актуальним. І його терміново треба вирішувати.
Прочитав нотатки Володимира Ворони стосовно аудіокниги Юрія Винничука «Весняні ігри в осінніх садах» у майстерному декламуванні Олексія Богдановича і ось моя максимально лаконічна, виважена і, певен, стотна в своїй обєктивності характеристика творчости Юрія Винничука.
На початку року в січні народився Петро Сорока — самобутній український письменник і поет. Доля примхлива дівка (та ще й в Україні), тож Петро Сорока не став надто популярним. Та хіба його талант від цього є меншим? Ще при житті Петра я написав рецензію на його книгу «Симфонія Петриківського лісу» і надіслав авторові. Він на мою не встиг… Доля. Оприлюднюю її тепер в надії, що хтось відкриє для себе «філософію серця» Петра Сороки.
