— Так, хлопці, а ну признавайтеся, хто зі сестринської спирт спи… Ну, це, як його? Вкрав, випив?
З такими словами до нашої палати забігла найбалакучіша із наших медсестер Юлія Олексіївна. Ми давно звернули увагу, що лише в неї на бейджику немає прізвища, лише ім’я та по батькові.
— Ми не знаємо, це не ми, не в курсі, точно не ми! — чотирма голосами відгукнулась палата.
Який камінь ти б не підняв –
ти відкриваєш
тих, кому захистком стало каміння:
оголені,
вони знову сплетуться докупи.
Яке б дерево ти не звалив –
ти змайструєш
ложе, на котрім
знов з’юрмляться душі,
немов не здригалась
також і ця
епоха.
Готуючись до різних виступів на книжковому ярмарку в Лейпцигу, почала складати докупи різні думки, зокрема про ті «премії миру», якими західний світ так наполегливо намагається зводити докупи на одних сценах росіян і українців, а часом ще білорусів. Ну, тут нічого нового. Але сфокусувалася трохи на свіжій історії — премії миру ім. Еріха Марії Ремарка, що мали вручити одночасно російській письменниці Людмилі Уліцькій та українському художнику Сергію Майдукову.
В історії зливу дивно інше – чому доволі довго чогось подібного все не ставалося? Зважаючи на криву на обидві ноги пентагонівську ІТ. Технології в американському оборонному відомстві відстають від решти світу на роки! Про це давно вголос говорили і військові, й цивільні з допуском. Інтегрованим постачальниом ІТ-послуг для Пентагону є компанія JSP, якій треба подякувати за онлайн-ігрища шмаркача з планами українського контрнаступу.
