… Пригадав дещо зі свого (ще студентського) досвіду… Улюблене запитання доцента кафедри теорії і практики партійно-радянської преси факультету журналістики КДУ імені Т.Шевченка Івана Васильовича Прокопенка, коли він зненацька десь у коридорі перестрівав когось зі студентів, було (мовою оригіналу): «Какой шрифт?»
Ти думаєш тебе запам’ятають
поміж нашим життям і вічністю
тільки ріка
і ти пливеш у човні від одного
берега до іншого
з надією що тебе хтось
зустріне
але ж нікого немає
тільки уявна пустота
окреслила твоє життя
на землі
а ти дивишся як відпливає
чужий човен на інший берег
(Станіслав Новицький. Фронтальне скло. К. 2022)
В нашому дитинстві не було компьютерних ігор та і компьютерів не було. Були шашки, шахи, доміно, книжки та рухливі ігри на свіжому повітрі. А ще були поштові марки. Щонеділі ми з пацанами їздили трамваєм до філателістичного магазину, який розташовувався на «кормі» будинку-корабля у Чернівцях. Там тепер, здається, тисяча перша аптека.
