Вже кілька років поспіль і на столичному Книжковому Арсеналі, і на Львівському Форумі маю за правило неодмінно придбати хоча б одного «кота в мішку» — книжку абсолютно невідомого мені автора, який би чимось спокусив — заголовком роману, інтригою в анотації або незвичним дизайном обкладинки. На недавньому Форумі видавців у Львові серед величезного різноманіття новинок потрапила до рук книжка, яку розгорнув навмання, почав читати і… захопився.
Сидиш собі, нікого не зачіпаєш, пишеш всяку нісенітницю на Фейсбук, під нею пишуть іншу нісенітницю, на яку не звертаєш увагу і пишеш далі. І тут вони приходять. Люди без почуття гумору. Абсолютно без нього. Вони не розуміють, де ти пожартував, а де сказав щось серйозно. І пояснити їм це неможливо.
Цими днями (6 листопада) було свято — у 1943 році Київ звільнили від фашистів… Але, з точки зору історичної ретроспективи, на «свято» ця подія мало схожа. Навіть не дивлячись на те, що звільняли Київ війська Першого українського фронту, на чолі з Ватутіним. Безперечно люди, кияни, тоді зраділи, бо не знали, що їх чекає по звільненню.
