Вчора в неї був День народження… Досі не можу пояснити, чому ми з нею були в якійсь особливій дружбі. Інша річ – ближчі чи дальші подруги з часів навчання в технікумі чи університеті: дві Галі, дві Віри, Наташеля, дві Світлани, трохи дальша Ірина… Студентська пора чи відвідування тоді Літературних студій і загалом – молодість самі собою створюють якусь душевну близькість до “протилежної статі”.
Читати давніх поетів –
Залишати право за собою бути поруч.
Читати талановитих забутих –
Наближатися до них.
Та найбільший привілей –
Заздрити їм
Без каменя за пазухою.
Заздрити не тільки їм,
Заздрити самому собі,
Що можеш із ним поспілкуватись.
Поляки не усвідомлюють, що іде цивілізаційна війна. Вони не розуміють, що завалюють не українську економіку своїми страйками на кордоні за те, щоб їм — фермерам і перевізникам — повернули їхні високі доходи, щоб ті доходи не зменшилися ні на копійку, а західну цивілізацію завалюють. Одначе поляки завалюють західну цивілізацію саме в Україні не вперше.
Справжня постноворічна втіха читати фонтануючих ідеями щодо мобілізації. Тут і жереб. Тут і броня за сплачені податки. Спецбатальйони з депутатів, волонтерів, блогерів, автоінспекторів, футбольних арбітрів… Особливий струмінь з цього фонтану – нескінченні претензії тих, хто ненавидить феміністок: а чому жінок не призивають, рівність так рівність…
— Так у вас що, два Різдва?
— Ну да, два Різдва у нас…
— А чого? Що символізує друге Різдво?
— Те саме, що й перше. Сначала у нас Христос рождається, як обично, як у всіх… Ну, а потом через два тижні рождається ще раз, вже спеціально для нас. Контрольний, так би мовити… Мало лі…
