В Чернігівській бібліотеці ім. М.М. Коцюбинського презентував свою нову книжку чернігівський журналіст Василь Чепурний. «Титли та коми» — збірка публіцистики на теми, що стосуються української літератури, історії, мови.
Останні пять років по смерті Гордія Сташівського чи то пак Серена, як я називав свого покійного друга, були для мене доволі непевним і тривожним періодом. Я ніяк не міг остаточно визначитися, що робити – покинути Київ і переїхати в село в Серенову хату, яку небіжчик відписав мені в спадок, чи й далі мешкати в своїй київській квартирі, а до села приїжджати лише коли-не-коли й переважно в теплу пору року?
Якийсь добродій Василь Харкавлюк у соціальній мережі поширив «рецепт» з числа «простих рішень»… «Один товарищ мене запитав: а як би ти подолав таку шалену хвилю корупції? Я відповів — страта! Уявіть… наприклад сьогодні піймали якогось митника, або іншого чинушу на хабарі, затримали, завтра він вийшов під заставу, а післязавтра був знайдений у канаві з запискою: я крав у країни під час війни. Така ж сама історія почала повторюватися з усіма… Даю 100% що казнакради, або не виходили б під заставу, або перестали красти».
Колоніальна освіта — це коли людина з піною біля роту «топить» за пам’ятники Булгакову, Толстому, Достоєвському, а прізвища Хвильовий, Курбас, Підмогильний, Зеров, Плужник — навіть не чула. Ну, може чула, але хто вони, що робили, чим відомі — хтозна?
Перечитую Хемінгуєя — «Прощавай, зброє». Він був добрим письменником і справним солдатом, і знав, що війни розпочинаються, щоб завершитися, і завершуються, щоб розпочатися. І не зброя тут винна, а прихована людська войовничість і жадібність — мати чи не мати щось інше, могти чи не могти щось більше.
