Час від часу мені якісь люди пишуть на сторінку у фейсбук і просять не матюкатися… Та я стараюся, ну, воно не виходе. Время таке… Взагалі-то, мій батько при мені ніколи не матюкався. Раз в житті я від нього почув слово «б-дь», і це вже коли я з армії прийшов. Не матюкалися зроду обидва діди.
Коли я чую вереск ображених губок про «НАТО всралося» — хочу нагадати: хто хотів захиститися від російського імперіялізму – ті ще в 90-х роках вступили в ЄС і НАТО, провівши стрімкі реформи, а хтось упритул до 2014-го був відверто проросійською державою, будував тут рускій мір, насолоджувався язиком і розграбував державу (досі).
11-й рік війни. А поміж нас досі не дійшли згоди чия це війна. Тільки в одному — це війна Путіна. А в усьому іншому такий розліт думок, що в купу важко зібрати. На параді 24 серпня 2014 року чинний Петро Порошенко назвав цю війну вітчизняною. По аналогії з російською традицією: «все на защиту Атечества». Назвав, а після одного Мінська, другого, третього згадування про рівень війни “вітчизняної” зникло з уст владців. Війна з сепаратистами. З терористами. З колаборантами.
