Коли кажуть, що бажано не дратувати європейських політиків та високих бюрократів, а розібратися спершу зі своїми домашніми негараздами, то це лише частка правди, яка б годилася для часу мирного. Однак йде війна, розв’язана путлєрівським рейхом проти України, яка своїм чорним задумом сягає далеко за її межі. Не тільки Європа, але й цілий Світ дедалі гостріше відчуває її смертоносну ходу, долаючи не тільки нібито унормовані принципи безпеки, але й усталені політичні кордони.
Стає очевидним, що при певних умовах роzzійська агресія пролонгує подальшу воєнну ескалацію. Адже кордони, суверенітет, незалежність країн та їх територіальна цілісність, міжнародне право перетворюються у фікцію, в «ніщо», оскільки глобальні міжнародні інституції та механізми виявилися безсилими, безпомічними, коли виникають реальні виклики та загрози, коли тиранічні режими, автократичні держави та їх «лідери» розпочинають (продовжують) публічне людиновбивство.
І тоді ми стаємо мимоволі свідками безперестанного охання і ойкання, співчування, співпереживання, обурення та колективного засудження. А далі відбуваються звичні процеси за традиційними сценаріями умовлянь, утихомирювань, підлякувань, трохи пізніше — санкційні перестороги, довготривалі дискусії навколо тих проблем, які можуть зачепити комфорт країн розвинутих демократій, зокрема з проблем імпорту енергоресурсів, надання зброї народам, які захищаються від агресора. При цьому не чиняться ефективні превентивні заходи.
А в цей час на іншому диявольському боці розпалюються апетити щодо завоювань та загарбання «інших». І лише тоді, коли «цивілізаційне» зло вилізає наверх і стає очевидним, протестно розбурхуються народні спротиви, владоможці починають мляво діяти. І справа не в методах уповільненої дії, а в тому, що за час «жування вати» знищуються цілі міста й села, вбивають, гвалтують тисячами людей. А тому зволікання й співчування, які характеризують поведінку багатьох зарубіжних лідерів є нічим іншим як співучастю в злочинах. Моральною й кримінальною.
Хоча варто, нарешті, прислухатися до оцінки головного прокурора Міжнародного кримінального суду Карім Хана, що приїхав до Бучі побачити звірства рашистів, заявив, що «Україна є місцем злочинів, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного суду».
Однак так не є.
Тому президент Франції Макрон після його заяв про «братні» народи, мабуть, має відвідати в морзі Бучі (і не тільки) по звірячому вбитих мирних людей, зокрема згвалтовану до смерті малолітню дівчинку, над якою познущались 20 орків. Свідомо сплановане злочинне дикунство такими ж кремлівськими дикобразами. Людство помалу здригається. Але якось повільно, стидливо, нерішуче. Деякі навіть готові заради газового комфортного «тепла» не помічати цієї варваризації світу. Даруйте, але доводиться висловлювати припущення, що окремі зарубіжні владоможці заради власного благополуччя і спокою готові були віддати в жертву кремлівській орді й Україну разом з її суверенітетом і незалежністю. Які наслідки цієї «чемберленівської» політики?
Україна на 50-му дні жахливої війни.
Однак навіть після того як Президент США Джо Байден 12 квітня означив словом «геноцид» дії роzzії на території України, а Президент Колумбії Іван Дуке в інтерв’ю CNN ствердив: «Те, що відбувається в Україні, це — геноцид», то окремі «нормандці» не порозумнішали. Про геноцид заявили Канада та колишній президент США Дональд Трамп. Гідно й сміливо чинить добро для України Прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон. Відомий історик Тімоті Снайдер зробив для всіх чітке пояснення саме про геноцидний характер війни, оскільки московити знищують людей лише тому, що вони українці.
Натомість в екстазі виборчої гонки президент Макрон відмовився (вдовільняючи кремівського тирана) називати те, що відбувається в Україні геноцидом, озвучивши, очевидно начитавшись путлеровської блекоти про «єдинородство», що рашисти та українці є «братами».
Отакої. Мимоволі пригадуються дипломатичні вовтузіння «нормандської четвірки». Дуже цікава комбінація цього гоп-гурту. Здається, що там не вистачало лише Угорщини, Сербії та деяких лепен-йоббиків. Бо вся проведена імпотент-робота «нормандців» навколо мінських домовленостей полягала тільки в тому, щоби тихо-мирно злити Україну, голосно трубадурячи майже вісім років, що альтернативи «мінську» немає. А виявилося, що є. Вона наяву. Брутальна агресія московії проти України в стилі «аля-улю-гітлер».
У цьому мінському шабаші «миролюбивих» шайтанів приховано й завуальовано (на початках) брав участь ще один злочинець (не опосередкований, а прямий) – бульбофюрер лукашенка. Він додав цинічної, зрадливої, брехливої приправи, одурманюючи Україну та Світ. Цей аморальний збочинець як клієнт давно дозрів для Гааги та вічного прокляття, адже на його руках також кров 
багатьох тисяч українців, з території білорусі бомбували ракетами, снарядами наші мирні міста й села, здійснювався удар рашистів на чорнобильсько-київському напрямі. Саме він сприяв створенню білоруського плацдарму для нападу на Україну. Тому його варто сприймати не інакше як нацистського посіпаку й члена путлєровсько-фашистської кліки.
На лаві підсудних мусить бути разом з лаvроvими, шойгами, vолодіними та недорослем-мєдvєдєvим, який геноцид у Бучі й Маріуполі називає фейком, декларуючи подальші плани русні: «в ім’я спокою майбутніх поколінь самих українців… збудувати відкриту Євразію – від Лісабона до Владивостока». Але впевнені, що до Лісабону й Ла-Маншу їм не дійти. Україна не дозволить. Дуже вже короткі й криві ноги в слабоумних ординців московського улусу.
Віримо в Збройні Сили України, які незабаром пошлють цих виродків (невиліковно хворих есересерівською імперськістю) туди, куди щойно пішов морський флагман орків (ракетний крейсер) з ненависною для всіх українців назвою «моква».
Останні три дні промандрував Україною близько 1,5 тис км. Увесь культурно-природний ландшафт та дорожні знаки доповнені справедливо-лютими, одновекторними вказівниками – «руzzкі кораблі, солдати, «братки» йдіть НАХ#Й”. Назавжди. Навіки. І нехай живе УКРАЇНА!
Георгій Філіпчук
