Ви вже їхали зі мною («Троє пекельних кіл найкращого в світі міста») в чернівецькому тролейбусі із «маніяками», подорожували в пекельній маршрутці, де в жахливу спеку «задраєні» віконця, ми переходили із вами «зебру Белфегора», перед якою стоять і страшно газують «бехі сємьоркі»…
Але це ще не все.
Ми ще не всі кола пекла обійшли. Попереду в нас – маркет, авеню і «привітбанк»…
IV коло, «Пекломаркет «Мейдан»
Полиці цього гастрономічного пекла завалені різноманітною продукцією місцевого та імпортного виробництва. Тут є все, але тільки не те, що треба тобі! Серед величезного ассортименту ви ніколи не знайдете те, за чим сюди прийшли. Тому голодні душі шопоголіків набирають у корзини абищо, лишень би швидше потрапити до каси. І тут, на касі, настає апофеоз пекельних мук!
З десятків кас працюють лише дві, при чому над однією з них висить величезна, яскрава (електричний струм до неї підведений на пряму із місцевої АЕС) вивіска, на якій усіма відомими та не відомими мовами світу, величезними літерами написано: «до 5 найменувань товару».
І саме на цій касі стоять душі з візками, заповненими через край усіляким непотребом. Вони штовхають один одного візками в спину і трохи нижче, по ногах, в надії, що так черга піде швидше. Черга на іншій касі розтягнулася на декілька кілометрів, і все через те, що тут стоять ті, хто при житті полюбляв тулитися до спин інших вочєрєдистоящіх.
Але тепер до передного покупця їм — як кацапам до демократії, і як би вони лиш не намагалися, а підійти ближче, ніж на 10 метрів, не можуть. за самою ж касою страждає нещасна душа — касир. Ці тортури взагалі придумав сам Люцифер: у неї — касира — завжди є решта!!! 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок, «залізна» гривня, купюри номіналом 1, 2 гривні, але при цьому в неї ще є купа «барбарисок» та сірників, і Вічність вона проводить у жахливій дилемі — дати «мєлоч» чи реалізувать канхфети?!
Біля самої каси є ще дві невеличкі черги, в кожній по 1 душі — праворуч та, що намагається вклинитися поперед черги, аргументуючи це словами «я запізнююсь на курси», а ліворуч душі-отморозки… «ой, ви тут стоите в очєрєді?, я думал ви просто стоітє і ждьоте…» (100% я прийшов просто так постояти біля каси.., ідіота кусок).
V коло, «Стікс-авеню»
Простора пішохідна вулиця, що викладена галімою бруківкою вже відомого нам бренду. Основний контингент грішників тут — це ті, хто слухав музику на вулиці, серед нормальних людей, тримаючи в руках портативну колонку «JBL» (чи її китайську копію, бо мама раптом перестала гроші надсилати з Португалії) або тупо її слухав з телефона.
Але тепер величезні і потужні навушники пришиті їм до вух, і якщо прислухатись, то можна почути, як з них лунає приємний голос талановитого ректора: «кропива ти моя кропивааааа…!»
Навпроти Пекельного палацу урочистих подій, урочисті події якого проходять під чудові та мелодійні звуки «Ramstein», «Dimu Borgir», «Motörhead» (Леміку низький уклін!) та «Goatmoon», стоїть пам’ятник з іржавої сталі у вигляді римської колісниці з надписом «прийшов, побачив, пішов нахєр» — улюблене місце паломництва інстаграмерів, селфіманьяків, моделей та фотографів, які при житті робили хрєнові знімки, а плату брали як Анрі Картьє.
Але є проблема — біля цього проклятого пам’ятника не зберігаються фото на жоден носій! Навіть якщо зробити селфі на «Зеніт», то плівка засвічується в самому фотоапараті, а там, як відомо, темно як в краплині кацапської нафти!
VI коло, «Привітбанк»
(до кожного клієнта по-своєму)
Це місце сповнене печалі, ненависті, прєзрєнія та фінансових мук. Всього 3 каси. Перша закривається на обід як тільки до неї хтось підходить! В другій — вічна технічна перерва. В ній сидить душа жадібного та дуже хитрозатесаного банкіра, який закриває усі кредити, іпотеки, в які він загнав силу силенну душ приватних підприємців, молодих сімей, людей, яким конче потрібні були гроші на лікування і таке інше…
У цього покидька все сходиться в розрахунках, з цим ушльопком всі вчасно і сповна розраховуються, при чому без відсотків, тому він у безкінечному розпачі та технічній перерві.
Третя каса – «Сталінград» пенсіонера-комуніста, лінія зіткнення ЖРЄПу та тих, хто при житті виносив мозок касирам та людям навколо, бо у нього в книжці не сходяться показники лічильника, сраний горсавєт нє дайот субсидій, «сталіна на вас всєх нет», і вапще в 50-том такой хєрні нє било…
Біля стіни з гіпсокартону, на залізних та вічно холодних лавицях сидять «бабушкі» із зачісками фіолетових та рожевих кольорів, на яких іде річний запас лаку в перукарнях. Це ті, хто при житті дуже полюбляв точити ляси про знайомих та не дуже, про сусідів та не сусідів, полемізувати про неправильне виховання дітей молодими мамами (канєшно повіями).
Тепер у них своя соціальна мережа «Retirebook», і своєї черги вони так і не дочекаються ніколи. Також в цьому фінансово-совдепівському жаху є каси самообслуговування, але вони завжди зайняті чортами, які страшно туплять перед монітором, постійно згадуючи, що треба зняти гроші з ще однієї картки, а тому ті, хто стоять за ними (а це ті, хто дуже полюбляв тупити біля банкоматів) вічно будуть стояти за цим чортилом.
Паша Ісаченко
