Тему води навіяли не тільки осінні дощі, котрі вже оселяються у Києві надовго, але й професійне, сільськогосподарське. Тим більше, на тлі агресивних кліматичних змін, затяжної війни та зневоднення України. Вода – украй важливе питання для сільгоспвиробників, бо ні пшениці, ні кукурудзи, ні цукрового буряка чи цибулі без води не буває.
Минуле спекотне літо засвідчило: без ефективної далекоглядної меліорації нам з кризи не вибратися. І про неї, навіть з огляду на війну, треба думати. Активно, конструктивно, жорстко. Насущні проблеми з цибулею та ціни на неї, як і на іншу городину, є вагомим аргументом. Вода камінь точить, вогонь вгамовує, але перед бюрократами вона часом безсила… Коли рука руку миє.
Отже, вода. Основа всього життя. Вода омиває, освіжає, напуває, облагороджує. Що й казати, коли організм людини на 70% складається з води. Ми всі такі собі амфори, наповнені живильною вологою, і не дай, Боже, нам розбитися.
Водою переповнені й рослини, які стали нам їжею. І косметикою, як той же огірок… Та й першим дзеркалом була вода, Нарцис у неї надивився. Вода урівноважує. Недаремно німецькою будівельний рівень називається “васервага”. А французи витончену фруктову горілку величають “аква віта”. І там благодатна вода. І у всі віки найбільшим виявом 
дружелюбності було подати мандрівнику горнятко води. Тому вона ще й категорія політична.
Та й що найперше хотів Кремль на початку агресії? Відрізати Україну від моря, від води. Людина без їжі може жити місяць, без води – 5 днів. Скільки може прожити без води країна народжена з морем?
Роса, дощ, мряка, озера, моря і річки – це все вода. Джерела та водоспади. Як і вино, зрештою. Навіть сльози значним відсотком — лише вода. Але не тоді, коли ллються рікою. Як тепер, під час ворожої навали. І ніяк цю війну не приб’є до берега, ніщо не стає останньою краплею. Печально те, що й всі слова на найвищих рівнях – вода, вода…
Вода буває кришталевою, як чистої води діамант. А буває каламутною, коли всі кінці у воду. І є люди, після спілкування з якими хочеться просто, без парасолі, вийти під дощ, чи надовго стати під душ. Люди, від яких важкий конденсат на вікнах. Коли ти стомлюєшся весь час пливти проти течії…
Як тоді заздриш мешканцям океанів, яких на нашій планеті більше за нас. Їхньому почуттю чистоти, як би ми, люди, їхню домівку не засмічували, не отруювали. І так склалося, що лише завдяки морському зерновому коридору, ми й далі тримаємо нашу аграрну економіку на плаву. Це теж вода. Це 7 футів під килем. Це 200 морських миль економічної зони…
Саме водою з острова Зміїний українські прикордонники відправили російський крейсер “Москва” у глибоке плавання. До слова, буквально днями експерти зробили забір проб з ґрунту та води на деокупованих землях Миколаївщини, де проходили активні бойові дії. Вміст важких металів, через ракетні та артилерійські удари росіян, там зашкалює. Все просякнуто свинцем, цинком, міддю, миш’яком… Ось таке мохіто. Це важка вода.
Отже нам, вченим і фермерам, і владникам вже треба думати, як цю таблицю Мєндєлєєва рекультивувати. Нам треба перемогти у цій війні, все інше – вода. Бо ворог дуже хоче, щоб від нас залишилися лише кола на воді. Щоб не було кому тим літнім людям, які зостануться після цього пекла, подати склянку води. І все це набирається повноводною хвилею у комплексі.
Але спечуться невмиті. Не дочекаються. Потужне українське цунамі змиє їх самих у каналізацію історії. І бульбашка не забовтається. Бо кров людська – не водиця! Бо ми, як наш прапор, зіткані із сонця, пшениці та Божої роси. З неба та поля, заглянцьованого дощем. І ми чисті перед Всевишнім, як і наш Київ, умитий вранішньою зливою.
Але якими ми до цього були замріяними та безпечними, як лебеді на тихому плесі… Як роса на ромашках. А вже треба було дмухати на холодну воду. І хоча новітня історія стала нам холодним душем, це все ж благодатна вода. Тому все буде Україна!!!
Ануш Балян
