День другий
Другого дня великий футбол завітав до України. Вчора ми завершували нашу бесіду із Гриціяном на фурорі росіян, котрі «пірвали» неочікувано чехів, ніби мавпа газету «Ізвєстія».
Але біда росіян у тому, що в них навіть радість не є радість, якщо вона не обертається на сум. Вони поміж собою називають той афект – «загадочная руская душа», хоча насправді то є звичайнісіньке невігластво.
Сьогодні зрання вся телевізія і всі світові друковані видання повідомляють про те, як естафету росіян-футболістів перейняли росіяни-вболівальники, «переможно» пройшовши спершу кількома барами Вроцлава, потрощивши столи, стільці, тарілки і кухлі, а потім ще й «погуляли» вечірніми вулицями міста, «шліфуючи» пики кожному зустрічному полякові «нє по злому умислу», а за просто так, «за здорово живешь».
Якась схожа шарпанина трапилась напередодні і у вечірньому Львові, але там ніби то ефективно спрацювала доблесна українська міліція, і «розгуляцца» росіянам у Галичині не вийшло.
Від тієї великоруской «пошлості» нащадків матроса Железняка крепко розхвилювався Гриціян. Це саме він той дебош назвав «пошлостю», я навіть не сподівався, що він оперує такими слівцями…
— Жаль, мене там не було! – сказав Гриціян.
— Де? – перепитав я.
— У Вроцлаві.
— А якщо би ти там був?
— То… не на тих нарвалися б!
Я подивився на Грицька. Він, не зважаючи на мій грайливий, знущальний тон, мав вигляд серйозний і навіть войовничий.
— О, ну, звісно, ти би тих свірєпих московських фанів порозкидав як капусту на городі, вони би від тебе розбігалися як барани від лєопьорда!
Проте Грицько з моїх жартів навіть не усміхнувся, залишався наруженим і злим, коротко підсумувавши:
— Вони б забули, відкіля приїхали!
Гриціян, поки тверезий, має загострене відчуття справедливості. З усілякими негідниками та мерзотниками ладен воювати голими руками. Проте, дай йому у той момент хоча б кухоль пива – і він м’якне на очах…
До речі, про пиво. У новинах на одному з українських телеканалів розповіли про ненажерливих пивних негоціантів. Виявляється, в Києві спритні гендлярі продають голландцям та німцям пляшку пива «Чернігівське» по 5 євро (однако!), тоді, як таку саму пляшку своїм віддають за 7 гривень.
Гриціян каже: «Може, нам також рвонути до Кийова, затесатися лоточниками-продавцями?!»
Да!!!
Чекають нас із розпростертими обіймами, щоб поділитись тими єврами!
***
Ну, а у Харкові тим часом на стадіоні «Металіст» збірна Голландії, яку справедливо вважають одними із фаворитів цього чемпіонату, сенсаційно програла збірній Данії. Гриціян був у відчаї. Він давній і пристрасний фанат голландців. Тому був не в настрої і мало не плакав. Ну, а датчани створили першу серйозну сенсацію.
Голландці насправді були набагато потужнішими. Вони всю гру атакували. Датчани відбивалися з тремтячими коліньми. За всю гру провели кілька контратак і в одній із них, з того ж таки переляку та за попутнім вітром забили гол. І як голландці опісля не билися, як не намагались знайти шпарину до воріт непоступливих сусідів-скандинавів, їм те так і не вдалося. Датчани перемогли – 1:0.
***
Другий матч того вечора у групі В приймав Львів. Зійшлися дві потужні європейські збірні, котрі також серед фаворитів – Німеччина та Португалія. Гриціян, роздратований поразкою збірної Голландії, тепер ощадливо хлебтавв своє пиво зі здравицями за успіх Криштіану Роналду.
Роналду справді мега-зірка, це справді той талант, котрий пропити годі, навіть по 5 євро за пляшку пива. Єдина заковика в тому, що він один такий у збірній Португалії. Решта його співвітчизників – хлопці посередні і нічим не вирізняються.
Збірна ж Німеччини навпаки, жодного гравця за рівнем Роналду не має, проте вся команда настільки міцна, рівна і збалансована, що це якраз і є — потужна німецька машина. До того ж переважна більшість їхніх гравців, ніби підібрано в атлетичних залах. Вони всі високі і міцні, ніби гренадери. На їхньому тлі португальці – мов ті комарики при табунові жеребців.
Сама ж гра, на жаль, вийшла нудною й нецікавою. Німці монотонно перепасовувались, шукаючи сприятливих моментів, а моменти все ніяк не визрівали. Португальці навпаки, намагалися загострювати гру, але їм бракувало вільного простору, тактичного мислення і хисту при щільній позиційній боротьбі та бездоганному захисті німців.
Ця футбольна тягучка так, напевно б, нічим і закінчилася, якби не фортуна, котра посміхається зазвичай тим, хто ближчий до Бога. А німці зі Всевишнім завжди «на короткій нозі». За 20 хвилин до фінального свистка Маріо Гомес забив головою.
Ми домовлялися з Гриціяном: під час Євро не «бухати» нічого міцного, а тільки пиво, як аперитив до сушеної плотви, смаженої барабулі та врівноважених футбольних полемічних бесід.
Однак!
Навіть закостенілі правила, хоч зрідка, але мають виключення. То був якраз той випадок. Дві збірні за один день не справдили надії мого сусіда. Він рознервував і просто змушений був пиво трохи розбавити сосницьким самогоном, запрезентованим йому земляками.
День третій
А то вже свята неділя!
Вчора з Гриціяном ми розійшлися далеко за північ. Ви пам’ятаєте, він крепко рознервував програшем голландців, а потім ще й португальців. А тому порушив сухий самогоновий закон, укладений нами на час європейської першості. Я сам, з поваги до сусіди та солідаризуючись із ним у скорботі, також мекнув того його сосницького самогону. Смердюча, зеленава рідина, але п’ється добре. Навіть схоже трохи на віскі.
Домовились, що з черговою порцією сушеної плотви до моїх чергових п’яти пляшок пива він пристане десь близько 18 години. Але, осьо вже, проминула 18-та, минула 19-та, вже італійський та іспанський гімни відіграли, суддя розпочав гру, а Гриціяна нема!
Минув перший тайм Іспанії — Італії, розпочався другий, Гриціян не приходив. Він живе в сусідньому будинку. Я вбрав сандалії і пішов до нього. Моцно гримав у двері, але їх ніхто не відкривав. А хто відкриє? За ними ж тільки Гриціян і мешкає.
— Та нема його, він ще зрання кудись повіявся, — сказала цікава і на вигляд спереду, і ззаду жінка, піднімаючись поверхом вище, яку я бачив тут уперше.
— Був п’яний?
— А я знаю?! По ньому хіба розбереш?..
Гриціян мобільника не має. Я навіть намагався йому подарувати, але він категорично сказав: нєт! Аргумент такий: «Воно крепко отріцатєльно діє на потенцію…» Звичайно, я міг з ним посперечатися щодо його самашедшої турботи про свою потенцію, з приводу того, власне, наскільки вона йому потрібна, але вчасно прикусив язика. А раптом вона йому справді потрібна?! Може, я не все про нього знаю?
Одне слово, Гриціян мобільника не має, і я тепер хвилююся за друга, сподіваюсь, шо з ним все гаразд, сам п’ю пиво і дивлюся Іспанію з Італією.
***
І я вам скажу, третього дня чемпіонату це була найцікавіша і найяскравіша гра. Це був справді футбол великих майстрів. Тут уже навіть не рахунок головне. Тут смакуєш, споглядаючи. Який пас, який прийом м’яча, яке тонке бачення поля, прорахування розвитку подій.
Шикарний був футбол.
Фантастичні швидкості, унікальна техніка. Звичайно кращими були іспанці, але італійці добирали азартом, настроєм. Своєю, сказав би, мафіозною футбольною розкутістю.
Вони, ці шанувальники піци та пасти, а по-нашому – макаронакі, першими навіть відкрили рахунок. У прекрасному, швидкому стилі гол забив Ді Наталє.
Але не минуло й десять хвилин, як у неймовірному темпі іспанці зрівняли рахунок. Гол забив Фабрекас.
Шалений темп продовжувався.
Всі два тайми команди грали на космічних швидкостях. Очі від екрана відірвати було годі. Я навіть забув про Гриціяна. Де він, падлюка, ходить?! А італійці з іспанцями, потішивши по справжньому публіку і на польському стадіоні, і під телевізорами по всьому світові, розійшлися мировою – 1:1.
***
Інша гра дня: Хорватія – Ірландія. Це дві пари групи С. Між цими командами всі спеціалісти одностайно перевагу віддавали хорватам. І не помилилися. Хорвати грають у сучасний, прогресивний футбол. Останнім часом консервативний британський стиль переживає щось близьке до занепаду. Ні, то не є занепад. Класика ніколи не спізнає наруги, але вона, як все суще, переживає періоди моди, прихильності, а також легкого вистигання.
Ірландці, напевно, і стали заручниками смуги, вкритої туманом. Вони швидкі, натхненні, працьовиті. Вони самовіддані бійці, але їхній стиль цілковито підминав під себе потужним катком модернізований суперник.
Хорвати почали нахраписто і одразу «зім’яли» ірландців. Уже на третій хвилині високий, мов жердина, Манджукіч відкриває рахунок.
І хоч ірландці не знітились, а проявили британський характер, навіть за кілька хвилин зрівняли рахунок, проте було видно не озброєним оком у кого більше «палива» та потужніший «двигун».
Тому й сталося те, що мало, врешті, статися. Ще в першому таймі хорвати вийшли уперед, а в другому – все той же Манджукіч забив третій гол. Ірландці билися, як леви. Але от проблема – ті леви були, ніби в невидимій клітці, змайстрованій під них хорватськими хлопцями.
Отже, Хорватія — Ірландія – 3:1, і хорвати в своїй групі стали лідерами, зважаючи на те, що італійці та іспанці розписали нічию. Лідерство примарливе, бо з іспанцями та італійцями хорватам буде не так просто, як із Ірландією. Там доведеться вище піднімати ноги, і все решта, що в футболі піднімається, аж до рейтингу.
… А ця морда, Гриціян, так і не прийшов! Не треба мені його риба, де він сам ходить, п’янь сосницька?!
Леонід Ісаченко
