Нещодавно в Єдиних новинах ішлося про «чистку» шкільної програми від російських і білоруських авторів, які, за словами журналістки, «ненавиділи Україну», і далі авторка сюжету наводить перелік тих ненависників. Серед інших четвертим чи п’ятим журналістка назвала Василя Бикова. Бикова, який ще задовго до 2014 року вступив у протистояння з Лукашенком, помирав за межами рідної землі й не міг приїхати в останні дні життя в рідну Білорусь.
Розумію, що часто з водою вихлюпують немовля. Але про зміни у програмі розповідав керівник міністерського департаменту русофіл Кононенко, який довгими роками толерував засилля російських письменників у програми, можливо, навіть підтримував і лобіював їх.
Думаю, безпосередньо зміни у програмах зарубіжної літератури й підручниках провадитимуть ті самі «методисти», які були непорушними укладачами вчорашніх програм і підручників.
Що маємо в сухому залишку?
Василя (не Дмітрія — той гастролює зараз Одесою й Києвом та іншими містами як «хароший рускій») Бикова викинули з української школи, а Кононенко й далі заправляє департаментом у Міносвіті, як і решта вчорашніх методистів, міністерських спеціалістів і старших спеціалістів, укладачів програм, підручників тощо.
Не здивуюся, якщо «ануляція» В. Бикова — це їхня дрібна помста: мовляв, викинули наших авторів, то заодно позбудемося і цього дисидента.
Микола Васьків
Дуже вдало, геніально підібрали ілюстрацію. Справді, “мертвим не болить”. А живим?