Політики та експерти люблять розмірковувати про мотивацію путінських злодіянь в Україні. Чи можна визначити мотиви психопата? І що, власне, означає саме поняття «психопатія»? Виділяю три групи рис, якими відзначається кожен психопат. Усі ці групи мають бути чітко виражені.
1. Відчуття власної унікальності, «месіанство»
Психопатія невіддільна від хворобливого сприйняття власної персони, підсвідомого відчуття нікчемності і – як компенсація – підкреслювання власної унікальності та важливості, що ніби дає цим особам право вивищуватися над іншими.
путін, кажуть, тяжко переживає з приводу розвалу радянської держави, який сприймає як найбільшу катастрофу двадцятого століття, тому прагне відновлення контролю над колишніми республіками.
Насправді ніякої ностальгії в путіна не спостерігається. Усі ці судження про «найбільшу катастрофу» й невігластво щодо «давності» російської нації – суто політтехнологічні формули виправдання його поведінки. Гасла та ідеологеми – придумані його оточенням спеціально для шовіністів і корисних ідіотів, якими завжди кишить московія. Для путіна важливо возвеличуватися, самостверджуватися, бундючитися, розпускати хвіст, і щоб з ним усі рахувалися.
Апеляція до імперської величі росії, прирівнювання себе до Петра Першого, наслідування Гітлера – це лише спосіб самоствердження, реалізації хворобливих амбіцій, в основі яких глибинне відчуття власної ницості. А на росію, її нікчемне, з його погляду, населення, весь «російський світ» йому начхати з високого дерева. Не КДБ сформувало характер путіна, а через особливості свого характеру він пішов на службу в КДБ.
2. Шахрайство, маніпуляції, насилля
Психопатія обов’язково передбачає схильність до шахрайства, злодійства, привласнення чужого. А також брехні, перекручування реальності, маніпулювання, перекладання провини на інших (так званих проєкцій) і, що важливо, – здатності створювати хибну реальність, імітувати, вдавати із себе когось чи щось. При нездатності вчитися й адаптуватися.
Цікаво, що психопатам часто вірять, навіть співчувають і вважають їх жертвами всіляких нещасть, які вони самі ж несуть. Недарма путіну так довго вдавалося тримати світ у ілюзіях щодо його могутності й сили. І навіть змушувати приймати його правила гри.
Ці нахили психопатів часто пов’язані з потягом до насилля.
Хибна реальність, створена путіним, сприяла перетворенню всієї держави в колективного психопата – з усіма характеристиками, про які тут ідеться. Це те, що ми називаємо путінізмом.
3. Безвідповідальність, невмотивоване боягузтво, психічна незрілість
Через власні амбіції він, за словами президента ФРН Штайнмаєра, піддав свою країну «економічній, політичній і моральній деградації». Нині їй загрожує повна ізоляція і руйнація, путін пересварився з усім світом, погрожує зброєю масового знищення.
Прораховувати, планувати, передбачати – це не про таких людей. Вони лише вдають, що придумують багатоходівки й будують складні схеми. Насправді їхня хитрість примітивна і наївна. Непрямі індикатори нульової відповідальності – брак самокритичності, самоіронії, здатності аналізувати власні помилки й визнавати поразку. А також – боягузтво і забобонність.
У своїх публічних виступах він завжди кипить, сповнений ненависті та сарказму й наче постійно комусь опонує, свариться з якимись невидимим супротивниками, кепкує над ними. Часто вдається до різких метафор чи стилістичних фігур, при цьому сам себе накручує ними, дратується, смикається. Через своє боягузтво він ховається за всілякими «народними республіками», сепаратистами, бойовиками без знаків належності, білорусами, чеченцями і таке ін.
Цікаво, що реальної небезпеки психопати можуть не помічати або не зважати на неї. Їм завжди бракує емоцій у звичайному, буденному житті. Тому серед них чимало альпіністів, гонщиків, бойовиків, руферів і таке ін.
***
Хворобливе бажання довести свою унікальність часто приводить таких персон до владних кабінетів. Влада – необмежена в часі і просторі – стає для них надцінною ідеєю, і заради її (влади) збереження та примноження вони готові на все.
Власне, ця дивовижна здатність психопата втягувати в його внутрішньопсихологічні роздраї інших людей до пуття ще не вивчена. Коли він стає керівником, психопатичним вірусом заражається весь керований ним колектив. Це проявляється у ворожнечі, ненависті, інтригах, пліткарстві, нацьковуванні людей одне на одного. Психопат живиться конфліктами, живе в них і черпає з них енергію.
… Шукати мотивацію психопата – марна справа. Навіть якщо його прямо запитати, він усе одно брехатиме й викручуватиметься. Бо логічного пояснення – з чіткими причинно-наслідковими зв’язками, дорослими аргументами – просто не існує. Тому так часто міняються завдання «операції», а для внутрішньої авдиторії щоразу знаходяться нові аргументи.
Володимир Ільченко
