Творчість Миколи Трублаїні демонструє, як тема створює імідж автору і робить його впізнаваним у літературі. Читачів завжди буде цікавити екзотика: індіанський кодекс честі в романах Фенімора Купера; золотошукачі й мандрівники у Джека Лондона; війна в Еріха Марії Ремарка; концтабірний світ у Тадеуша Боровського; алкогольна тема у Вєнічки Єрофеєва чи екзотика арктичних народів у Миколи Трублаїні.
Для українського письменника сталінської доби втекти в пригодницький жанр, щоб не стати комісаром від літератури, було доброю технологією. Твори про мандри та чужі краї більш характерні для літератур імперських народів.
В українській літературі, з її осілістю, поява таких книжок, як «Оповідання про далеку Північ» чи «Крила рожевої чайки», зіграла позитивну роль, вказуючи на вихід літератури за національні кордони.
Література стає цікавою тоді, коли говорить правду про час, пропускаючи через себе весь світ до його найменшого закапелка. Про це подумалося сьогодні, в день народження Миколи Трублаїні.
Володимир Даниленко
