Днями човгав вулицею, немов оті хлопці, які у відомій пісні «сумні й невеселі». Плентав із однієї серйозної установи до ще серйзнішої, де мали б дати довідку, яка б посвідчила, що вже наявна у мене довідка — справжня і довідкова, а не хвіст собачий. Тьху!.. Назустріч крокував носій протилежного настрою — злегка сивий бородань у військовій уніформі. Він якраз голосно і бадьоро когось заспокоював по телефону і посилав у трубку чималий заряд оптимізму.
А потім навіть спробував заспівати на мотив згаданої вже пісні: «Хіба Байрактарів вже в нас забракло? Чи Джавелінів не стало?..» Він голосно розсміявся, бо мабуть співрозмовник погодився: ні, не забракло.
А я спинився і якийсь час дивився чоловікові вслід. Грець його знає? Схоже, переінакшена мною свого часу відома життєрадісна пісня «Гей, наливайте повнії чари!» таки пішла у люди і пригодилася. Особливо хлопцям на «передку».
Ці рядки я написав у перші дні тривожного березня, коли, згадаймо, позитив і оптимізм були на 
вагу золота. Бадьорий зразок творчості з’явився у соціальних мережах та на інших інформаційних ресурсах. Утім, нагадаю пісенні рядки ще раз. Бо оптимізму і позитиву ніколи не буває багато. А зараз тим більше.
Гей, заряджайте впевнено зброю!
Гей, заряджайте впевнено зброю,
Щоб ворогів взяла трясця!
Щоб від пуйлиська ми відцурались,
Щоб знову мир був і щастя!
Вдармо ж об землю лихом-москвою,
Щоб світ зітхнув спокійніше!
Вдармо за Бучу, за Маріуполь,
Вдармо за Харків дружніше!
Гей, нумо, хлопці, славні молодці,
Чом ви сумні й невеселі?
Хіба Байрактарів вже в нас забракло?
Чи Джавелінів не стало?
Гей, заряджаймо знову і знову,
Щоб раша-танки горіли!
Щоб їхні «сушки» в небі горіли,
І щоб штани в них мокріли!
Биймо, панове, биймо братове!
Биймо, поки іще б’ється!
Поки рашистів ми не здолали,
Поки Вкраїна сміється!!!
Павло Кущ
