Книга «Гонитва на виживання» Леоніда Ісаченка стала для мене дорожнім романом. Йдучи з дому, клала її в сумку, а далі як піде. І так сталося, що найтрагічніші сторінки описаної історії (головні герої ледве не загинули від ракет і рашистських маніяків), довелося читати на вулиці. Причина цілком «воєнна». Через сигнал тривоги водій маршрутки висадив нас на дуже вузьку платформу між трасою і трамвайною колією без жодного шансу на те, що скоро поїдемо далі.
Відчуття ще ті. Сирена виє, зривається дощ, вітер здуває з ніг, руки задубіли від холоду. А я все одно не викликаю таксі, бо мені треба негайно переконатися у тому, що ті двоє таки врятувалися у ситуації, яка не передбачає спасіння в принципі. Хто переживав за ці два роки щось подібне, зрозуміє правильно. Ще глибше зрозуміють цей роман ті, у кого війна забрала кохання.
Так сталося, що сюжет, де жінка назавжди покидає головного героя, я читала на залізничному вокзалі в очікуванні потяга. Вдень людей було небагато, але хтось однак примудрився добряче штовхнути мене у бік. Дивлюся на роззяву і серце заходиться жалем. Повз мене щойно пройшла худорлява жіночка, нав’ючена сумками, а поряд з нею, ледве справляючись з милицями, дибав безногий чоловік у військовому. Обом – не більше тридцяти… Так, її коханий, слава Богу, вижив, проте ця родина вже ніколи не повернеться до свого втраченого раю.
…. Війна різонула по серцю кожному. Рани болять, кровоточать і вперто не бажають гоїтися. Але як не дивно, роман Леоніда Ісаченка змусив мене думати не про біль, що з наглою постійністю перекриває подих, а про можливість жити далі у новій реальності.
Обмірковуючи своє «далі», головний герой вирішує повернутися в Україну і знову постукати у двері, які зачинилися перед ним без пояснень. По-літературному це, мабуть, правильно, адже читач не любить, коли його позбавляють надії. А як у житті?
А в житті «Гонитва на виживання» потребує продовження. Сублімовані у творчість персональні емоції тепер затребувані, як ніколи, адже мотивують шукати вихід навіть у тій ситуації, що здається безвихідною апріорі.
Лариса Салімонович
Нині, до слова, у видавництві “Апріорі”, де вийшов роман, діють 50% знижки. Акція триватиме до 30 травня
Найкращий відгук на книжку, який я коли-небудь читала.