Я – теж амбасадор… Читати любив з дитинства. Бувало, приходиш додому ввечері, а батько питає: а чого це від тебе Стефаником тягне? Ти що, читав? «Ні, — кажу, — я не читав. Я просто стояв біля хлопців, які читали Стефаника…». Але, якщо серйозно, то в дитинстві я читав мало. Якусь вбогу радянську фантастику та ще злиденніші детективи про шпіонів. Все, що належало прочитати змалечку, я читав уже в достатньо дорослому віці. В тому числі, й українську класику.
Я вважаю, що книга і читання – головний винахід людства за всю його історію. І щиро співчуваю тим, хто не читає, або читати не любить. Борхес колись писав: «Дехто не може уявити собі світ без води; що стосується мене, то я не спроможний уявити собі світ без книжок».
Я майже не читаю електронних книг, бо не люблю. Хоч зізнаватися в цьому за нинішних часів може й 
непристойно…
Онук Лука читати ще не вміє, але я йому прочитав (з семи тяжких спроб) свою улюблену дитячу казку «Залізний вовк». Друга моя улюблена дитяча казка – «Ох!»
Я вже четвертий рік є членом журі конкурсу «Книга року BBC». Тому змушений читати майже все, що видається в Україні за рік. З примусу! Зате я в курсі «нового літературного процесу». Про українські книги цього року писати не буду, бо це вже добре робить Марта Шокало. В мене немає якихось улюблених книжок, бо вони всі улюблені. Особливо та, яку читаєш прямо зараз.
Зараз я читаю відразу кілька книг. Це: «Мистецтво рівноваги. Максим Рильський і його час» Віри Агеєвої, «Хвороба Кітахари» Крістофа Рансмаєра, «Наодинці зі словом» Андрія Содомори, «Свідомість дзен, свідомість початківця» Сюнрю Сюдзукі, «Лексикон таємних знань» Тараса Прохаська. Як бачите, повна абсолютна еклектика!
Моя улюблена література, це такий густий і «тягучий» текст, який буквально затягує в себе. Найкращий приклад: «Світло в серпні» Вільяма Фолкнера. Як і весь Фолкнер взагалі.
Як казала моя покійна баба Тетяна, яка читала здебільшого перекидний календар: «Мені не важно, що там написано. Мені ото велике диво, що з окремих букв, та ціле нове слово виходе!»…
В цьому, певно і є велике таїнство читання! Читайте, брати мої! І сестри, читайте!
Віталій Чепинога
