«І коли усе догорить, а каміння перетвориться на попіл, прийдуть діти і спитають у батьків: «У що ви вірили?». У «століття просвіти» концепція життя формулювалася просто: «Освіта зробить життя кращим». Такою стала і концепція школи.
Освіта спричинила індустріалізацію.
Концепцією життя індустріального світу стала настанова: «Виробництво зробить життя кращим». Для виробництва необхідні знання, тому концепція школи як освітнього інституту збереглася.
У постіндустріальному світі змінилася концепція життя: «Споживання зробить життя кращим». Така настанова знівелювала важливість освіти. А, в умовах нав’язаного попиту, освіта стала зайвою надмірністю.
Це зруйнувало попередню концепцію школи.
Масове інфантильне споживання стало її суттю. У таких умовах процес виробництва, який вимагає знань і освіти, рухається в бік мінімізації «людського фактора».
Технологічні процеси роботизуються.
Самоосвіта стає домінуючим в процесі навчання фактором, що забезпечує кадрами виробництво. А в умовах інформаційного світу вона може успішно бути реалізована поза «старою» школою. Концепцією школи стає «Виробництво споживачів», бажано, без усталених сформованих потреб. Руйнація міри буття виявляється впровадженою в концепцію такого життя.
В сучасних умовах, коли школа перестає бути основним інститутом зосередження знань, коли знання виносяться на зовнішні носії, процес самоосвіти перестає бути пов’язаним виключно зі школою. Винятком може стати школа, де самоосвіта стає її метою!
Але, без нових імперативів, як безумовних моральних настанов, ця робота виявиться марною.
І я пригадую загадкові слова вуйка Дезя, які він мені сказав, коли ми з ним обговорювали «Об’явлення» Івана Богослова: «І коли усе догорить, а каміння перетвориться на попіл, прийдуть діти і спитають у батьків: «У що ви вірили?»
Валентин Ткач
