Колись я виростав на його віршах, і вони проростали в мені, як трава, що стає нев’янучими квітами. Збіг час, ціла епоха, і ми зійшлися наживо на літературному семінарі для молоді.
«І коли усе догорить, а каміння перетвориться на попіл, прийдуть діти і спитають у батьків: «У що ви вірили?». У «століття просвіти» концепція життя формулювалася просто: «Освіта зробить життя кращим». Такою стала і концепція школи.
Ось така гарна ювілейна дата професора Дмитра Степовика. Горджуся давньою дружбою з цією неординарною Особистістю – без перебільшення, знаковою постаттю новочасної української історії.