Двадцять восьме люте, двадцять восьме люте…
Кращої, напевно, дати і нема:
Мов помолоділи звірі, птахи, люди,
Мов зима із урвища кинулась сторчма!
Двадцять восьме люте, двадцять восьме люте…
Вивільнились води, відійшли сніги,
Ворон карка тЕпло, писк синиці чути,
А струмок, мов живчик, в’ється з-під ноги!
Ця зима відходить… Як це справді круто!
Почуття, мов проліски, зацвіли в мені, –
Двадцять восьме люте, двадцять восьме люте…
Завтра – перше березня! Знаєте чи ні?!
Михайло Пасічник
