Я живу в телефонній буді.
Інколи мені дзвонять…
І питають, що далі буде.
І чому листопад на скронях.
І питають, де взяти гроші,
І питають, куди їх діти.
Дзвонять ті, в кого сни хороші,
Дзвонять ті, в кого хворі діти.
Щось не спиться мені, приблуді.
Ну яка там, до чорта втома?..
Я живу в телефонній буді.
Бо нема телефона вдома.
(Роман Скиба. Мене назовуть листопадом. К. 1992)
Цей молодий поет захопив Ігоря Римарука, який в передньому слові до дебютної збірки написав: «Відчуваю ці рядки. Вірю їм. І вірю в поета». А вже восени 1993-го на першому «Лірі» Вікта Сад прочитала майже годинну доповідь про поезію Романа Скиби, в якій головний висновок був несподівано-пророчим: цей поет не буде еволюціонувати, а все більше увиразнюватиме дитячу гру і безпосередність у слові.
Нині Скиба, якщо відкинути його несподіване москвофільство, час від часу видає дитячі книжечки, в яких чується найорганічніше.
Ця збірочка, що вийшла 1500 накладом в рамцях переможця Міжнародного конкурсу «Гранослов», повернула українському традиційному віршеві право на ліризм в традиційній силабо-тоніці.
Філфак Львівського університету закохався у Скибу. Серед студенток вилаштовувалися черги, аби вийти за поета заміж. Між двома приятелями-антиподами, Скибою і Павлюком, розгорнулася боротьба за звання першого поета-лірика Львова.
Гарні були часи.
З того часу залишилися декілька яскравих книжок і майже патріотичні сподівання державницького росту. «Хвороба росту» затягнулася. Затягнулася і штучно продовжена поетична безпосередність Скиби. Але ранні вірші живуть, не дивлячись на всі світоглядні метаморфози їхнього творця.
Євген Баран
P.S. Він давно відСКИБився…
Писав колись пародію на нього:
Я живу у нічних електричках
інколи мене будять
і питають – яка зупинка?
і питають – що далі буде?
і питають чи маю гроші
і питають де мій квиточок
не будіть – в мене сни хороші
і Сіренький мій спати хоче
і не спиться же тим приблудам
контролери не знають втоми
а коли мене все ж розбудять
цей вокзал мені стане домом
Богдан Скаврон
Один з найяскравіших поетів сучасного Укрлітпроцесу 90-х – 2000-них. Деякі вірші свідчать про найвище поетичне обдарування. Як могло з ним трапитись оте агресивне москвофільство?
Валентин Терлецький
Яке москвофільство?! Навіщо прикрашати? Він зрадник, ватнік і колаборант. Не вартий ні згадки, ні доброго слова!
Олександр Ратушняк
Він дуже хотів бути не таким, як всі, і сам не помітив, як перейшов розумні межі НЕТАКОВОСТІ…
Радій Радутний
І я цю збірку маю зі студентських років. А потім мої діти читали Скибині дитячі вірші «Мишка мишці розказала/ де лежить шматочок сала/ Не дістати того сала/ от тому і розказала». Із друзів на ФБ видалила після Майдану — поширював суцільні нісенітниці…
Любов Кіндратович
Так якось виходить, що скибу, котрий відСКИБИвся від України іще з часів Майдану, і став злісним ворогом, зараз потрохи реанімовують, ліплять з нього знову лірика та людину. Замість того щоб умертвити навіки! І не має значення — рання чи пізня його поезія, він вже вмер для України! Навіщо його воскресати? Телефонних будок давно нема, де він жив молодим шизофреніком, і скиби вже нема! Згорів на Майдані… Нехай його хороша поезія потрапить в хорошу макулатуру.
Марія Шун
Пригадую справжній тодішній фурор Романа Скиби! Далі буде… Будда…
Андрій Даниленко
… Та який там фурор! Вам це приснилося? Тільки через те, що навчився добре римувати? Сиділо брудне, ніколи не вмите, потом від нього смерділо за 10 км, в кав‘ярнях, замовляло вічно в борг, на листок бармену, не просихало від алкоголю, вічно товкло себе кулаком в помарковану щоку, це в нього тік був нервовий такий, гонилося з ножем за своєю першою дружиною! Яка там черга стояла до нього серед дівчат, най бог боронить! Знайшлася потім Наталка Пасічник, поетка, цілком притомна, талановита, організована, чистьоха, думала я, що вона його виправить і візьме в руки! Та де там! Шизофренія — штука підступна і всесильна, він і її прибрав до рук, і Наталочка здуріла… Стала такою самою ватницею, як і він! По сей день шкодую, що вона так вирішила…
Марія Шун
Навіщо згадувати ЦЕ лайно???!!!
Юлія Вротна
Скиба помер, хоч фізично живий…. але його вірші, принаймні деякі з них, — живі…. Треба навчитися нам відокремлювати квітку від купи гною, на якій квітка виросла….
Анвар Деркач
Чудовий поет. Талантище. А політичне москвофільство у соцмережах не перекреслює українство у поезії. Так само у Шиї.
Роман Кухарук
