Сьогодні відомому українському поету Миколі Холодному виповнилося б 85 років. На жаль, він не дожив до цього ювілею. Він прожив важке життя, в якому його переслідувала радянська влада і оббріхували, зневажали колеги.
Після війни, в сільському дитинстві, десь в полі він знайшов якийсь вибуховий пристрій, і він вибухнув у нього в руках й покалічив обличчя. І все життя його було покалічене так само, як тоді в дитинстві було покалічено обличчя.
Жодну людину не можна зневажати так, як зневажено сьогодні Миколу Холодного. Навіть при совку так не глумилися над Миколою Холодним…
Це фото з минулого століття, з початку дев’яностих. Зліва направо – Микола Холодний, я, тоді кореспондент газети «Молодь України», та Сергій Дзюба, відомий чернігівський журналіст і письменник, мій однокурсник.
Іван Безсмертний
P.S.
М. Холодний, як на мене, великий Поет, образно-метафоричний світ якого замішаний на правді, іронії, скепсисі… Саме у цьому неповторність його Поезії, несхожість її на іншу. Зараз у фейсбуці є тисячі поетів, гарних, “на рівні”, але поміняй прізвище у їхньому тексті, і ми побачимо, що все дуже гарно, дуже красиво, але бракує отієї іскри, яка запалює твою душу…. Так, одинак М. Холодний як людина постійно щось робив “не так”, багатьох своїх сучасників добряче образив. Які тому причини? Багато тут може бути версій. Ось відомий письменник, наш земляк Андрій Кокотюха час від часу висловлює своє велике “ФЕ” Олесю Гончару за його “Прапороносці”, замішані, на його думку, більше на ідеї, ніж на правді. Треба визнати: на жаль, в літературі соціалістичного реалізму було багато пихатих “лауреатів”, “авторитів”, на яких ми ще й досі молимося, але М. Холодний знав їм ціну: пустоцвіти… Тому він і ставився до них, як до нікчем, що пристосувалися…
Сергій Павленко
