Культура

Гастрольні Чернівці 70-х!

До 1973-го року я жив у містечку Сторожинець на Буковині, де й народився. З рок-співаків бачив у Сторожинецькому БК лише концерт ВІА «Марі», з Марі-Ел, який усе друге відділення лабав пісні «Beatles», та заслуженого артиста Кабардино-Балкарії Кобзона, який і під час другого відділення свого концерту співав «обов’язкову програму» російських пісень, чим крепко нас тоді розчарував.

Тому, коли я у вересні 1973-го року вступив до Чернівецького профтехучилища, для мене було відкриттям, що до міста часто приїздять закордонні «зірки».

Я не вірив своїм очам, кричучи в афішу: «І цей приїде?!! І лише на один день??! Чому?!!»

— Тому що завтра, вже після Чернівців, він дає лише один ексклюзивний концерт у Москві, і одразу ж повертається до Лондона! — пояснили мені старші товариші. — Подивися внизу афіші.

Я подивився, і побачив напис: «Ексклюзивно: один концерт — Чернівці, Москва». Я уявив собі Старого Хоттабича, який організував чернівчанам таке культурне чудо!

— Не хвилюйся, — пояснили мені товариші, — завідувачем музичної філармонії у Чернівцях працює правовірний єврей, який, як і всі ми, знає мови, але ще й має щастя мати купу знайомих євреїв зі світової музичної тусовки. Вони телефонують йому, і попереджають: «Такий-то їде в Москву. Чернівчанам таке цікаво?»

— Данунах… — відповідав наш герой. — От якби той-то і той-то…

Гаразд, погоджувався світовий музичний бізнес: «Того очікуй у жовтні, а того — у листопаді. Кожен дасть у твоїй філармонії по одному концерту, перед офіційно єдиним на території СССР концертом у Москві…»

Повірити в таке було неможливо!
— А як же Москва це терпить? — перепитав я. І товариші відповіли: «Москва своїм глядачам оголошує про повну ексклюзивність виступу цього метра. Ходімо, сьогодні ввечері ми його послухаємо у Чернівцях, завтра його приймуть москвичі, але офіційна преса і телебачення про його концерт у Чернівцях навіть не обмовляться! Бо офіційно — такого концерту не було!»

Вибачаюся, що я не запам’ятав тоді прізвища того шанованого єврейського «бійця культурного фронту». Фалік Пінкус! – уже згодом добрі люди називають його ім’я.

Мені за себе було соромно.
… Коли я приїздив у відпустку з Далекого Сходу, наприкінці 1970-тих, хлопці сказали, що компартійне обласне керівництво укупі з філармонійним Фаліка Пінкуса прибрали з посади. Можливо, казали вони, ще й на зону «за ідеологічні диверсії» запроторили….

Таким був тоді соціо-фашизм періоду однопартійного комуністичного правління. Але вже й тоді західні кумири любили відвідати Чернівці з одним підпільним концертом, але так, щоб Москва не знала і не «возбухала»…

Володимир Сердюк

P.S.
Щось не пригадую такого трагічного кінця блискучої діяльності Фаліка у Чернівецькій філармонії… Але справді, за нього Чернівці були одним з “центрів світової музичної культури”. Та після “створення” Софії Ротару та ін., і смерті Сіді Таль, Фалік пішов, вийшовши на пенсію… Але, хто зна, хоч говорили всіляке… А його замінив у “продюсерстві” директор БК “Шепетівка” Семен Цидельковський… Правда, Чернівці довго згадували Фаліка, цього дивовижного чоловіка, який на теренах СРСР міг вирішити буквально ВСЕ, ліпше, ніж політбюро…

Галина Тарасюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.