Боже! Боже! Хоч баба Наталка і лякають мене, грішницю, найбільшу в Орлівці, бо лиш танцюю та співаю, та скачу й регочу, невідомо з якого дива, що ти мене покараєш, але я Тебе люблю і дякую Тобі за те, що крім Різдва, Коляди й Маланки, дав нам, малим сільським дітям, ще одне радісне свято – Андрея! Що це за великий чоловік такий був, я ніяк не можу зрозуміти з того, що розказали мені обидві моїх баби.
Як ми, було, святкували «Андрея»!
