Зараз точиться багато розмов потрібне це свято, чи ні? Для мене маркер один — якщо його люблять діти, готуються до нього місяцями, якщо у нього закладено таку інтригу і спільні з батьками завдання, то воно необхідне, обов’язкове. Тим більше, що війна так багато забрала у наших малюків: розваг, зустрічей, літніх мандрів, спілкування… А у багатьох — батьків. Ворогом на карту поставлене навіть майбутнє наших дітей апріорі. А скільки нашого юного цвіту поневіряється у полоні… То давайте будемо їм розказувати, що вони мають святкувати!
… Так, це свято прийшло з Ірландії, але з добрими намірами. Воно символізує завершення сільськогосподарського року, можливість нарешті відпочити, подуріти, позбиткувати над старшими, натворити іграшкових жахів. Це стільки емоцій, радощів і дитячого сміху.
Тому я за Геловін. Він глибоко родинний.
А у процесі підготовки, майстрування костюмів і масок настільки переймаєшся сама, що мимоволі і собі хотілося б пройтися Академією у гостроверхому капелюсі та розірваних на коліні панчохах… З виразними синіми стрілками на очах. Пороздавати декому гарбузи і висловити все, що про нього думаєш. Геловін для 
цього хороша нагода. Тим більше, що наша аграрна Академія має пряме відношення до гарбузів та іншої атрибутики цього свята. І цей неймовірно важкий рік ми віджнивували не гірше, ніж минулий…
Так, це не наша традиція, але вона поволі стає і нашою. А поважаючи звичаї інших народів, ми вчимося поважати і свої. І це вже точно про наших дітей. Бо те, що ми передамо їм із залишеного нам нашими батьками та дідами, має лягати на родючий ґрунт. Має пронизувати, як нитка коралі. Коріння потрібно шанувати, зв’язок поколінь – це синергія життя. Національне має органічно закладатися у родинному.
А це музика, пісня, народні строї, легенди, перекази, бабусині страви — все неповторне і таке важливе. Це формує самобутність та сильні характери. Це торує національний шлях в історії людства. Тому не може не викликати поваги, як усе правдиве, природне та автохтонне.
Геловін теж такий, простий, яскравий, органічний… Не думаю, що справжні святі отці проти дещиці тепла та радості у дитячих очах і душах посеред такої страшної війни. Тим більше, що кожна цікава дитяча подія від неї відволікає.
І хай мерзотний ворог боїться не тільки нас, а й наших дітей у колоритних геловінівських костюмах. Зло завжди програє. А діти ростуть швидко… Все буде Україна!!!
Ануш Балян
