За передвиборною колотнечею 5 липня тихо і непомітно минув столітній ювілей останньої представниці давнього аристократичного роду – Її Ясновельможності гетьманівни Олени Павлівни Отт-Скоропадської.
Про людину з палким українським серцем, щирої подвижницької вдачі у день сотих уродин згадували у затишному куточку древнього Подолу – в музеї Гетьманства під час урочистого, але такого затишно-домашнього відкриття ювілейної фото-речової виставки «Гетьманівна Олена».
Теплі спогади про Олену Павлівну, подарунки музею – нові монографії, дослідження, видання, погляд у майбутнє…
Свого часу, працюючи над невеличким фільмом про музей, цей осередок гетьманського духу, поставив, як тоді думав суто риторичне питання: інститут гетьманства – середньовічна архаїка чи приклад для сучасного переосмислення і наслідування?
Як зауважили під час столітніх урочистостей, останні 28 років парадигмою українського національного державотворення була УНРівська модель. При цьому абсолютно відкидалася ідея гетьманського устрою.
Втім, у теперішньому світі, монархічні країни – чи не найяскравіші приклади стабільного розміреного життя і розвою.
Звісно, треба зважити, що в тих країнах багатовікові традиції демократії, верховенства права, чітко налагоджені дієві системи стримування і противаг. Коли навіть думки не виникає про автократію і абсолютизм. І як це перенести в реалії українського сьогодення?
Отож…
З Оленою Павлівною зустрітися не довелося.
Попри домовленість, що на нас чекають у домі Отт-Скоропадських у швейцарському Кюснахті…
Не судилося. Прикро.
Проте, інтерв’ю зробити вдалося…
http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/hetmanivna/#more-2091
Андрій Михайлик
