Шпаціруючи перед сном і фотографуючи чернігівські вечірні вулиці на П’ятницькій раптом мені спало на думку: як можна було цій вулиці з такою перлиною (церква святої Параскеви П’ятниці кінця XII — початку XIII століття) дати якусь іншу назву?
БІЛЬШОВИЗМ
Це ж які таргани мали були завестися в голові, щоб назвати її іменем… Урицького?! Ці таргани з’їли абсолютно увесь здоровий глузд.
Яким же було моє здивування, коли, повернувшись з прогулянки, заглибився у довідник і знайшов… Виявляється, таргани завелися ще далекого 1919-го року. Тоді вулицю П’ятницьку перейменували на вулицю Борохова. Радянський довідник повідомляє, що це був: «…представник єврейської дрібнобуржуазної партії, а з 1922-го вулиця названа на честь Урицького Мойсея Соломоновича (1873 -1918) – професійного революціонера».
ЕПОХА «ПРОСВІТИ»
Урицький ні боком, ні скоком не тулиться до Чернігова! Але! Мало не 80 років таргани преспокійно хазяйнували у наших головах і спотворювали наше бачення цієї вулиці. І переважна чернігівчан цього не помічала.
Уявіть собі, лише напередодні 10-ї річниці незалежності України 7 червня 2001 року під тиском «просвітян»
Чернігівська міська рада повернула історичні назви вулицям:
вулиці Куйбишева – Магістратська;
вулиці Урицького – П’ятницька;
вулиці Фрунзе – Мстиславська;
вулиці Карла Маркса – Преображенська.
ЩО З ЛЮДЬМИ?
Що все-таки відбувається з людьми, коли їм не вистачає здорового глузду, аби оцінити свої дії? Подумати наперед? Змоделювати ситуацію? Зазирнути у майбутнє? Прорахувати наслідки дій? Оцінити загрозу для себе і суспільства?
Чи можливо і головне – у який спосіб позбутися тарганів у головах? Аби там залишився лише здоровий глузд і здатність МИСЛИТИ?
Ключове словосполучення – чи можливо?
Ствердної відповіді дати не берусь. Песимізму додають зазнимковані мною нічні ієрогліфи на стіні. Напис лишила якраз людина з тарганами в голові.
Владислав Савенок
