Свята вже скоро – та ще й такі, коли прийнято найдорожчим людям робити гарні душевні подарунки. Для людей мислячих одним з найкращих презентів завжди вважалась цікава книга. А оскільки нині триває Тиждень читання, то тим більше маєте чудову нагоду подарувати батькам чи коханій людині, або дочці чи сину, можливо, своєму кращому другу цілу трилогію – історичну епопею «ХОРОБОР» мого авторства. Звісно, з автографом.
Можете не сумніватися в якості подарунку – за три роки ці книги зібрали не просто схвальні відгуки, а близько два десятки розлогих захоплених рецензій на сімнадцять сторінок густого тексту: навряд чи ще якась сучасна трилогія похвалиться такою кількістю оприлюднених про неї вражень.
Про що йдеться в трилогії «ХОРОБОР»?
Це викладена в художній формі розповідь про світ Давньої Русі з її віруваннями, обрядами, ремеслами, побутом і сценами з повсякденного життя наших далеких-далеких предків, описами походів, битв, поразок і перемог. Але (в кожному романі по-своєму) пропоную читачеві ще й замислитись над важливими для людини речами: в першій книзі – заради чого людина взагалі живе на світі; в другій – про волю як право на самостійне вирішення власної долі, а в третій – про добро і зло.
Пізнати своє коріння, осягнути його глибину та силу, бо це воно дає нам силу жити й потугу вистояти в смертельній боротьбі за існування – таке завдання ставив перед собою, коли брався за епопею. В нас, сьогоднішніх, християнство і язичництво злилися докупи в дивовижне плетиво прадавніх вірувань з одного боку та моралі на основі біблійних заповідей і Нагірної проповіді Христа з іншого. Спонукати читача до осмислення власної історії, свого родоводу, аби зрозуміти чому ми є такими, а не інакшими, що є в нас справжнього і що в нас не прижилося чи відмерло назавжди – ось чого я бажав у цьому світоглядному 
диспуті, не обираючи жодної зі сторін, а надаючи читачеві можливість замислитись над речами несуєтними, вічними.
Нема сенсу розкривати зміст книг, краще надати слово тим, хто вже три роки читає мої історичні романи – дуже й дуже скорочено, лише кількома реченнями.
Василь Чепурний, головний редактор медійного простору «Сіверщина»: «Купив книгу Володимира Ворони «Відступник» і, смакуючи, прочитав. Скажу — він ламає шаблони сучасних письменників. Взагалі тут мало крові, дуже добрий роман. Аплодую впертості, оригінальності автора і раджу читати його книги».
Вікторія Сидорова, журналіст: «Пане Володимире, спішу поділитися враженнями від Вашої книги «Відступник». Це просто щось неймовірне! І сюжет, і мова, і характери, і описи побутових моментів, традицій, святкувань, вірувань, ремісничих справ. Я все це люблю, тому смакую кожну сторінку! Як на мене, один з найкращих українських історичних романів, які я взагалі будь-коли тримала в руках. Автору браво та величезне спасибі за колосальну роботу!
Олена Тюпіна, письменниця (м. Новоград-Волинський): «Найперше та найголовніше, що можу сказати − я у захваті від книги! Навіть не уявляю, скільки історичних матеріалів Вам довелося опрацювати, аби описати все так точно та детально. Дуже добре, що Ви не погодились на умови видавців, які пропонували скоротити твір. Пане Володимире, Ви написали дуже гарну книгу! Мабуть, я навряд чи назву когось із вітчизняних сучасників, хто б писав історичні романи подібного рівня. Ця книга, без сумніву, має стати подією в українській літературі».
Надія Богородецька, письменниця (Афіни, Греція): «Нарешті я перегорнула останню сторінку об’ємного та великого роману Володимира Ворони. То були ще ті мандри! Довга й захоплива подорож в епоху, про котру так мало нам відомо. Мова книжки така, що всі події бачиш перед собою. Не просто бачиш, − живеш! Все відтворюється до дрібних деталей: побут, звичаї, ремесла, природа й… пригода (не одна, багато пригод!)».
Сергій Павленко, історик, м. Чернігів: «Прочитав роман «Відступник» Володимира Ворони. Автор притягнув своїм словом, поважним класичним письмом. На відміну від О.Забужко, яка у деяких творах просто «топить» читача у словесному потоці речень-сторінок, В.Ворона, не експериментує, не грається у філологічні вправи, а, таке враження, тче великий мовний килим, де орнамент, візерунок композиції повинні проявитися чітко, виразно, просто-доступно завдяки до місця припасованому слову. Важко збагнути, як автор, дебютувавши у дуже зрілому віці, відразу написав так, як свого часу це вже робили у зеніті слави П.Загребельний чи М.Стельмах».
Олександр Шагунов, Талалаївка: «Перегорнув останню сторінку першої книги. Враження дуже цікаве: дії роману відбуваються у переддень хрещення Русі, а таке відчуття, що це про сьогодення. Знайомився з деякими відгуками інших читачів. Вони різні, і якщо підсумувати одним реченням, то мовив би так: мудра робота автора для вдумливого читача».
Наталія Ліщинська, письменниця, Львів: «В Україні з’явився, читацьке товариство, чудовий письменник. «Відступник» і «Хоробор» − дві частини із запланованої трилогії. Третю я чекаю. Навіть більше: нахабно дозволю собі нагадувати авторові, що він винен нам третю частину. Не відчеплюся. Бо намагалася відшукати серед багатьох читаних за тривале читацьке власне життя бодай один історичний роман, що перевершував би «Відступника» і «Хоробора». Але повірите, що не відшукалося жодного сильнішого, ніж роман Володимира Ворони? І рівних за силою небагато, а потужнішого – катма. З величезним задоволенням ховаю в скриню читацьких скарбів нову набуту коштовність, і серед тисяч інших вона не загубиться – надто гарна».
І це ще не всі відгуки.
Дякую моїм читачам за таку високу оцінку і запрошую тих, хто ними ще не став, купити трилогію «Хоробор», не розчаруєтесь.
Як замовити?
Знайдете мене у Фейсбук, напишете у приват…
Володимир Ворона
